У селах на півдні України позбулись кількох радянських назв вулиць

Немає більше у селі Донцове назв вулиць на честь діючої депутатки Держдуми Росії Терешкової, а у Дем'янівці - імені україножера Бєлінського

Про це повідомляє видання Новий день.

 

В Нижньосірогозькій громаді громаді Генічеського району перейменували 4 вулиці. 

Нові назви отримали вул. Пархоменка в селі Змагання — Центральна, вул. Дем'яна Бідного в с. Верхні Торгаї — Північна, вул. Терешкової в с. Донцове — Українська, вул. Белінського в с. Дем'янівка — Степова. Всі ці вулиці перейменовані за вимогою Закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

"Попередньо з жителями цих вулиць проводились громадські обговорення, на підставі яких обрані нові назви", — йдеться в повідомленні селищної ради.

11 січня рішення про перейменування вулиць прийняли й на сесії Верхньорогачицької селищної ради Каховського району. Це стосувалось вул. Щорса (нова назва — Виноградна), вул. Чкалова (Миру), вул. Кірова (Молодіжна) в селі Ушкалка, пров. Колгоспний (Садовий) в с. Бабине і вул. Радянська (Українська) в Нижньому Рогачику. 

— Всі ці вулиці колишня Ушкальська сільська рада перейменувала своїм рішенням ще в 2016 році. Однак саму процедуру перейменування вона чомусь так і не довела до кінця, тож нові назви не потрапили до державних реєстрів. Тепер ми завершуємо цей процес. Крім того, ми перейменували відповідно до вимог українського правопису вул. Резниченко на вул. Резніченко в Ушкалці, — прокоментувала голова Верхньорогачицької громади Світлана Коротун.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.