Музей В’ячеслава Чорновола шукає керівника

У музеї-садибі В’ячеслава Чорновола у селі Вільхівець Звенигородського Черкаської області шукають нового керівника, оскільки його багаторічний завідувач Василь Стрижиус звільнився за станом здоров’я

Про це повідомила сестра В'ячеслава Чорновола Валентина Чорновіл.

 

"Черкаський краєзнавчий музей, філією якого є музей-садиба у Вільхівці, шукає нового директора. Звісно, консультуються зі мною.... Мені бачиться людина, яка проводила би наукові дослідження, публікувала би свої роботи в пресі та науковому середовищі. Зараз іде пошук такої кандидатури спільно з директоркою краєзнавчого музею в Черкасах Іриною Собко" , – каже Валентина Чорновіл.

За її словами, музей-садиба фінансується недостатньо: опалення взимку є лише в одній кімнаті, де туляться співробітники.

Музей-садибу В'ячеслава Чорновола було відкрито на батьківщині політика в селі Вільхівець у грудні 2007 року. Будівельники знесли стару аварійну хату й на її місці збудували нову за старими кресленнями.

Наразі обов'язки завідувача музею виконує працівниця закладу Ірина Рибалко.






Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.