Галериста Євгена Березницького звинуватили у привласненні картини Ади Рибачук

Фонд збереження культурної спадщини художників Ади Рибачук та Володимира Мельниченка стверджує, що картину "Закохані" вкрадено з майстерні Національної спілки художників України і нещодавно виявлено у галереї Людмили Березницької за підписом іншої людини. Євген Березницький назвав ці звинувачення наклепом

Фонд збереження культурної спадщини художників Ади Рибачук та Володимира Мельниченка повідомив про те, що картину Рибачук "Закохані" було вкрадено з майстерні Національної спілки художників України (НСХУ) минулого року і нещодавно виявлено у галереї Людмили Березницької за підписом іншої людини.

 

Робота була створена у селищі Кара на Крайній Півночі СРСР у 1959 році. Розмір полотна — 4 на 2,5 метра. Потім картина потрапила до Києва, де тривалий час зберігалася у майстерні НСХУ. Востаннє Володимир Мельниченко бачив її у серпні 2020-го.

За словами голови фонду Ксенії Кравцової, вони навмисно не зчиняли галасу через зникнення полотна, оскільки не сумнівалися, що завдяки своїм значним розмірам воно рано чи пізно десь буде помічено. "Ми були впевнені — робота знайдеться. І ось вона знайшлася. У галереї Людмили Березницької. Нові власники стверджували, що це робота… Віктора Зарецького. Ба більше, на картині з'явився підпис Зарецького, саме в тому місці, де 60 років стояло ім'я Ади Рибачук", — розповіли у фонді.

Фонд звернувся до Євгена Березницького з проханням повернути полотно Володимиру Мельниченку, проте за місяць погодити це питання так і не вдалося. Як стверджують у фонді, Березницький говорив, що робота належить іншій людині, а також пропонував компенсувати її вартість. У фонді відмовилися від будь-яких торгів за картину.

Євген Березницький назвав пост фонду АРВМ маніпулятивним. Він зазначив, що його родина не є власником полотна і воно не входить до її колекції. "Робота справді була на виставці, але після її закінчення була повернута власнику. Жодних формальних звернень щодо цієї роботи ми не отримували. Претензії, озвучені у пості фонду, є наклепом. Їм буде надана юридична оцінка та відповідна реакція", — сказав Березницький Bird in Flight.

Фонд запевняє — у них достатньо доказів, що авторкою "Закоханих" є саме Ада Рибачук: це статті з газет того часу, коли було створено роботу, із її фрагментами, ескізи полотна в архіві Володимира Мельниченка та його особисті спогади. "Наше завдання — щоб ця картина у колективній пам'яті мала авторство Рибачук, а не підроблене і щоб люди про неї знали й говорили. Звичайно, нам дуже хотілося б, щоб робота повернулася, але ми не збираємося боротися за матеріальні цінності та воювати з Березницькими", — сказала Ксенія Кравцова Bird in Flight.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.