Спецпроект

Верховна Рада закликає німецький Бундестаг визнати Голодомор геноцидом

Народні депутати звертаються до Бундестагу Федеративної Республіки Німеччина щодо визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу

Рада 331 голосом прийняла в цілому проєкт постанови про звернення Верховної Ради до Бундестагу.

 

Нардепи закликають встановити історичну справедливість та висловитися проти перекручувань історії, проти спроб применшити масштаб злочинів, скоєних репресивним режимом проти мільйонів людей,

Наголошується, що Голодомор дійсно був спрямований проти українців як нації, що підтверджується як мільйонами жахливих смертей в Україні, так і тим, що голод супроводжувався масовими репресіями проти інтелігенції, представників церковного стану та інших прошарків українського суспільства у той самий період і з тією самою метою, а саме, з метою знищення усього українського народу або значної його частини.

У документі йдеться, що Верховна Рада України закликає Бундестаг Федеративної Республіки Німеччина

  • до визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні геноцидом українського народу, надання політичної оцінки цим подіям, що стане важливим сигналом для вшанування пам'яті мільйонів жертв цього злочину тоталітарного режиму, вагомим внеском у справу забезпечення мирного та безпечного майбутнього для прийдешніх поколінь,
  • до протидії будь-яким спробам применшити масштаб чи знайти виправдання злочину, який не мав жодної іншої причини, окрім наміру радянського керівництва знищити український народ або значну його частину,
  • до започаткування спільних системних наукових досліджень щодо історичної ролі Німеччини під час Голодомору, зокрема його сприйняття німецькою владою та суспільством, беручи до уваги тісні економічні контакти у період 1932-33 рр. між СРСР та Німеччиною, а також долю німецької меншини на території радянської України
  • до сприяння обізнаності німецької громадськості щодо подій Голодомору 1932-1933 років, зокрема в рамках співпраці з федеральними землями для надання цим подіям належної уваги в освітній сфері,
  • до розвитку міждержавної співпраці в питаннях відновлення історичної пам'яті на засадах взаємності, поваги та спільного прагнення домогтися історичної справедливості.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.