У Софії встановили пам’ятну плиту на могилі видатної українсько-болгарської діячки

У Софії встановили пам’ятну плиту на могилі Лідії Драгоманової-Шишманової – видатної українсько-болгарської громадської діячки, старшої доньки проф. Михайла Драгоманова та дружини проф. Івана Шишманова, першого посла Болгарії в Україні

Про це йдеться на сайті Посольства України у Республіці Болгарія

 

Лідія Драгоманова-Шишманова зробила значний внесок у розвиток і зміцнення українсько-болгарських відносин.

Після одруження та переїзду в Софію, вона стала частиною болгарської інтелектуальної еліти та протягом 40 років була серед найактивніших громадських діячок, опікуючись правами жінок, розвитком болгарського мистецтва та культури, перекладацькою діяльністю. Цар Борис ІІІ нагородив Лiдiю Драгоманову-Шишманову Дамським Хрестом І ступеня за заслуги. 

"Саме на цьому наголосили у своїх виступах Посол Віталій Москаленко, Президент Болгарської академії наук академік Юліан Ревальський, Науковий секретар БАН доц. Елка Трайкова, голова СУОБ "Мати Україна" Олена Коцева під час урочистої церемонії відкриття плити", – йдеться в повідомленні. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.