У Чехії відкрили виставку «Втрачене дитинство – історії з України»

У Празі за участі посла України в Чехії Євгена Перебийніса відбулося відкриття вуличної виставки «Втрачене дитинство – історії з України», яку підготували співробітники музею Територія Терору у співпраці з чеською організацією Paměť národa

Про це у Фейсбуці повідомило Посольство України в Чеській Республіці.

 

У дипустанові розповіли, що це історії десяти людей, які дітьми постраждали від нацистського і радянського насильства, репресій чи депортацій, стали свідками масових вбивств і геноцидів, народилися у неволі або втратили батьків.

"Це унікальні голоси дитячого досвіду Голодомору, "Великого терору", Голокосту, депортації кримських татар і масових репресій. Кожна історія особлива, але всі герої виставки у свій спосіб зазнали травми "втраченого дитинства". Дехто навіть у другому поколінні", – розповів про проєкт український історик Олександр Пагіря.

Виставку розміщено в парку генерала Ласаро Карденаса в Празі 6 неподалік від Посольства України й відвідати її можна до 20 грудня.

Проєкт "Втрачене дитинство" підтримує Європейський Союз за програмою House of Europe.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.