У Чехії відкрили виставку «Втрачене дитинство – історії з України»

У Празі за участі посла України в Чехії Євгена Перебийніса відбулося відкриття вуличної виставки «Втрачене дитинство – історії з України», яку підготували співробітники музею Територія Терору у співпраці з чеською організацією Paměť národa

Про це у Фейсбуці повідомило Посольство України в Чеській Республіці.

 

У дипустанові розповіли, що це історії десяти людей, які дітьми постраждали від нацистського і радянського насильства, репресій чи депортацій, стали свідками масових вбивств і геноцидів, народилися у неволі або втратили батьків.

"Це унікальні голоси дитячого досвіду Голодомору, "Великого терору", Голокосту, депортації кримських татар і масових репресій. Кожна історія особлива, але всі герої виставки у свій спосіб зазнали травми "втраченого дитинства". Дехто навіть у другому поколінні", – розповів про проєкт український історик Олександр Пагіря.

Виставку розміщено в парку генерала Ласаро Карденаса в Празі 6 неподалік від Посольства України й відвідати її можна до 20 грудня.

Проєкт "Втрачене дитинство" підтримує Європейський Союз за програмою House of Europe.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.