Під Києвом у День пам'яті жертв Голодомору знесли пам'ятник НКВД

Монумент багато років був місцем поклоніння для «розформованого» Беркуту

Активісти знесли пам'ятник НКВД у селищі Калинівка Київської області. Гранітний камінь встановили ще в 1966 році.

 

Про це повідомляє на Telegram-канал молодіжної організації "Гонор Київ".

"У день пам'яті жертв Голодомору ми та інші небайдужі громадяни вирішили, що пора знести пам'ятник катам НКВС", - йдеться в повідомленні.

У свою чергу активіст Сергій Стерненко заявив, що під час демонтажу нібито знайшли вінок від "Нацгвардії".

"Ця кам'яна брила багато років була місцем поклоніння для розформованого "Беркута", а сьогодні там був виявлений ще й вінок від"Нацгвардії". Любителі "радянських" окупантів з поліції вже намагаються переслідувати декомунізаторів", - зазначено в повідомленні.

Варто відзначити, що пам'ятник НКВС в селищі Калинівка встановили ще в 1966 році "на честь чекістів і робітників, загиблих в боях за оборону Києва".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.