Спецпроект

Демографічні втрати від Голодомору становили щонайменше 4,5 мільйона– науковці

Втрати через Голодомор 1932—1933 років, голоди 1921—1922 та 1946— 1947 років мали непоправні наслідки для демографічного розвитку України.

Про це йшлося на пресконференції за участю представників Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, що відбулась у Києві, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

Результати наукових досліджень демографічних втрат під час Голодомору 1932—1933 років, голодів 1921—1923, 1946—1947 років в Україні озвучила доктор економічних наук, головна наукова співробітниця інституту Наталія Левчук.

В Інституті зауважили, що загальні демографічні втрати складаються з втрат через надсмертність (різниця між загальною кількістю смертей під час голоду і їх очікуваною кількістю, яка могла бути за умови відсутності голоду) і втрат ненародженими (дефіцит народжень).

Левчук зазначила, що за оцінкою науковців, демографічні втрати внаслідок Голодомору в 1932—1934 рр. становлять в Україні через надсмертність 3,9 мільйона, а дефіцит народжень – близько 600 тисяч.

Як зауважила директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАНУ Елла Лібанова, Інститут у співпраці з американськими дослідниками впродовж тривалого часу проводить системні дослідження з відновлення повної і достовірної картини демографічної динаміки України у 1920—1930-х роках.

Для розрахунку втрат було використано метод демографічної реконструкції: відновлення демографічної динаміки України на основі узгодження чисельності населення та основних демографічних параметрів за період між переписами 1926 і 1939 років.

В результаті збору, аналізу та корекції архівної демографічної статистики за кожен рік міжпереписного періоду вдалося здійснити науково обґрунтовану оцінку людських втрат в Україні внаслідок Голодомору 1932—1933 рр.

За словами Лібанової, Україна є однією з небагатьох країн Європи, про яку відома чисельність і склад населення від 1897 року. Щоб з'ясувати кількість жертв Голодомору, науковці провели реконструкцію демографічних рядів.

"Ми вважаємо, що втрати від Голодомору – це не тільки ті, хто загинув через голод, хто вмер через недоїдання. Це і ті люди, які були страчені у спробах вирватися з того голодоморного гетто, яке було створено в сільській місцевості Україні. Це ті, хто не народився через те, що або жінки не могли виносити це дитя, або це ті, від народження кого просто відмовилася родина, розуміючи, що вони не зможуть зберегти цих дітей", - підкреслила вона.

За її словами, Голодомор розпочався наприкінці 1932-го, тож його наслідки населення відчувало вже в 1934 році. "Хтось не народився, хтось народився дуже слабким, хтось просто через шкоду здоров'я (зазнану) в 1933-му році помер у 1934-му році. Ми все ж таки вважаємо, що це є жертви Голодомору", - заявила вона.

Зазначалося, що у підсумку за 1932—1934 рр. від голоду померло 13% від загальної чисельності населення України, зауважують в інституті.

Водночас заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАНУ Олександр Гладун висловив думку, що нині є тенденція щодо перебільшення втрат від Голодомору.

"Ми знаємо, що під час Голодомору держава проводила репресивні заходи, тому було бажання зменшити кількість втрат. Зараз для того, щоб показати і засвідчити те, що Радянський Союз проводив репресивну політику і що Україна постраждала найбільше, проводиться політика щодо перебільшення втрат", - сказав Гладун.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.