У Києві для вчителів презентували посібник про Голодомор

У Музеї Голодомору в Києві презентували навчальний посібник для вчителів “Голодомор 1932-1933 років – геноцид української нації” для шкільних вчителів. Його створили працівники Інституту дослідження Голодомору.

Про це повідомляє Суспільне.

 

У посібнику представили документи, фотографії, статистику та мапи, він охоплює широкий спектр тем, які розкривають передумови, хід та наслідки Голодомору.


Підручник, зокрема, містить теми:

національно-визвольна боротьба 1917-1921 років,

масовий штучний голод 1921-23 років,

політика комуністичного тоталітарного режиму напередодні геноциду,

організатори, виконавці та механізм вчинення Голодомору,

причини на наслідки масового штучного голоду,

наслідки та засудження злочинів тоталітарного режиму.

Загалом у підручнику 19 розділів.


Директорка Інституту дослідження Голодомору-геноциду, докторка історичних наук Світлана Маркова зазначила, що над посібником працювали 14 провідних українських вчених, науковців, викладачів. Примірники розіслали у вищі навчальні заклади, школи та коледжі. Загалом зараз наклад налічує 500 екземплярів.

"На тепер маємо уже понад 40 відгуків. Зокрема, є пропозиція підготувати аналогічний посібник для викладачів вишів, а також підготувати для учнів. На наступний рік ми зможемо видати друге видання, доповнити і буде враховуватися відповідні теми, які викладають у вищих навчальних закладах", – розповіла Маркова.

Посібник можна отримати безкоштовно, для цього вчителі мають зареєструватися на сторінці Інституту дослідження Голодомору у Facebook.

У Інституту зазначили, що шкільний підручник за 10 клас, який має розкривати одну із центральних тем дослідження геноциду, не охоплює весь спектр подій. Зокрема – як комуністичний режим ламав традиційне українське суспільство, знищував менталітет, чавив українську молодь. У книзі ці теми намагались викласти так, щоб зацікавити як вчителів, так і учнів. Тому посібник наповнили ілюстраціями та картами.

Також посібник може бути корисним не лише на уроках історії, а й права та біології, адже там є антропологічні матеріали, вивчають соціо-антропологічний аспект.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.