АНОНС: Публічна дискусія «Повернути вивезені архіви. Про що говорять документи Внутрішніх військ НКВД»

Центр досліджень визвольного руху запрошує на публічну дискусію «‎Повернути вивезені архіви. Про що говорять документи Внутрішніх військ НКВД»‎

Захід відбудеться 2 листопада о 19:00 в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану (Майдан Незалежності, 18/2).

 

Центр досліджень визвольного року презентує завершення проєкту "Цифрове повернення вивезених архівів". Дослідники до кінця жовтня викладуть в онлайн-доступ 3,5 тисяч копій документів з архіву Внутрішніх військ НКВД Українського округу.

Документи оприлюднені на сайті Електронного архіву українського визвольного руху. Наразі оригінал архіву перебуває поза межами України та, найімовірніше, недоступний для опрацювання.

Дослідники українського визвольного руху обговорять під час заходу історію привезення копій документів в Україну, їх зміст, важливі факти, які вдалося виявити в процесі опрацювання копій, та наукову цінність архіву для подальших досліджень.

Учасники презентації:

Іван Патриляк — доктор історичних наук, професор, декан Історичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка, фахівець з історії українського визвольного руху, експерт проєкту "Цифрове повернення вивезених архівів";
Володимир В'ятрович — історик, дослідник історії українського визвольного руху;
Ігор Бігун — історик, дослідник історії українського визвольного руху, редактор сайту "Історична правда";
Надія Суха — журналістка, комунікаційниця проєкту "Цифрове повернення вивезених архівів" Центру досліджень визвольного руху.

Захід організовується в межах проєкту "Робимо минуле доступним: цифрове повернення вивезених архівів про боротьбу СРСР із визвольним рухом", який реалізує Центр досліджень визвольного руху за підтримки Українського культурного фонду.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.