На Рівненщині перепоховали останки жертв НКВД. ФОТО

10 листопада у місті Костопіль Рівненської області відбулась урочиста церемонія перепоховання останків 25 людей, які стали жертвами НКВД.

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

 
Фото: Павла Подобєда

Понад 70 років мешканці Костополя не знали про масове захоронення жертв радянських карально-репресивних органів на території місцевої військової частини.

Підтвердити чутки і перекази старожилів вдалось завдяки зверненню до Українського інституту національної пам'яті рівнянина Юрія Гака, який повідомив, що на початку 1990-х років, під час земляних робіт на подвір'ї колишньої частини НКВД, були виявлені людські останки. Яму зі страшною знахідкою закопали. Дослідження розпочали у 2020 р. з ініціативи і коштом Українського інституту національної пам'яті.

Фахівець Меморіально-пошукового центру "Доля" Володимир Харчук, який здійснював дослідження ділянки пояснює: "В тюрмі проводили допити з катуваннями, є сліди того, що ці люди зазнали тортур, а потім їх розстріляли".

 
Фото: Павла Подобєда

"Загалом вдалось ексгумувати останки 25 осіб, які були страчені НКВД у 1944-1947 роках. Серед них – вояки УПА і звичайні цивільні – зокрема жінки та діти. Вбивали ударами кольби або пострілом в голову. На жаль, встановити імен жертв радянських карателів не вдалося", – розповідає директор Меморіально-пошукового центру "Доля" Святослав Шеремета.

Антрополог Ольга Мінейко пояснює, що на обстеженій ділянці були виявлені останки 12 чоловіків, 10 жінок і трьох неповнолітніх дітей віком приблизно 10, 12 та 17 років. Можливо, вони були членами сімей повстанців. Дослідження показали, що особливо жорстокого поводження в тюрмі зазнали жінки. Усіх розстріляних кинули в яму долілиць і закопали.

Церемонія перепоховання відбулась за участі почесної варти Збройних Сил України, представників Українського інституту національної пам'яті, депутатського корпусу Костопільської міської ради, ветеранів російсько-української війни і громадськості.

 
Фото: Павла Подобєда

"Історики знають багато про радянську окупацію із документів. Однак сьогоднішня подія розповідає нам про окупацію не в цифрах чи абстрактних виразах, а в людських долях. Одна справа, коли ти знаєш, що російські більшовики окупували УНР, а через 20 років – і Західну Україну.

Натомість, коли стоїш над розстрільною ямою, в якій не лише українські повстанці, але й жінки та діти – зникають будь-які сумніви: Радянський Союз, як і Третій Рейх – це окупаційний режим, який і поводився відповідно на українських землях", – розповідає начальник відділу обліку та збереження місць пам'яті Українського інституту національної пам'яті Павло Подобєд.

 
Фото: Павла Подобєда

Поховали віднайдених жертв НКВД у 25 окремих трунах на Костопільському міському кладовищі, поряд із захисниками, які загинули на сучасній російсько-українській війні.

Чин погребіння був відправлений духовенством Православної Церкви України. В останню путь проводжали незнаних земляків із військовою сальвою, під виконання Державного Гімну України.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.