АНОНС: Виставка «Дорогоцінні вклади XVIІ–XIX cт. із зібрання Національного музею історії України»

13 жовтня до 970-річчя заснування Києво-Печерського монастиря Скарбниця Національного музею історії України презентує виставку «Дорогоцінні вклади XVII–XIX ст. із зібрання Національного музею історії України»

Ризниці українських церков мали величезну кількість дорогоцінних вкладів – подарунків від князів, гетьманів, старшини, впливових вельмож-іноземців із супровідними документами. Дарчі (вкладні) написи на експонатах містять інформацію про соціальний склад їхніх власників або донаторів. Також вони свідчать про масштаби меценатства та благодійності в часи існування козацької держави – Гетьманщини.
 


На виставці буде представлено близько 30 предметів – церковних і світських старожитностей із дорогоцінних металів та тканини роботи українських та західноєвропейських майстрів-золотарів XVII–XIX cт.

Відвідувачі виставки побачать дорогоцінні вклади від гетьмана Івана Самойловича, київського полковника й родича гетьмана Івана Мазепи Костянтина Мокієвського, вклади архімандритів Києво-Печерської лаври – Іоникія Сенютовича, Зосими Валкевича, очільника лаврської іконописної майстерні Алімпія Галика. У експозиції також будуть представлені золота митра кінця ХVIII ст. роботи майстра Григорія Чижевського, яка походить із ризниці Успенської церкви, та риза до ікони Успіння Богородиці роботи відомого українського майстра Івана Ярославського (1876).

Кураторка виставки – Оксана Терещук, старша наукова співробітниця Скарбниці Національного музею історії України.

Виставка "Дорогоцінні вклади XVIІ–XIX cт. із зібрання Національного музею історії України" відкриється для загального огляду з 14 жовтня на першому поверсі Скарбниці Національного музею історії України у дев'ятій залі.

За умови відсутності карантинних обмежень вона триватиме до 31 грудня 2021 року.

Урочисте відкриття виставки відбудеться 13 жовтня о 15.00.







Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.