У Львові та Празі реалізують проєкт про людей, що втратили дитинство через війну, голод та репресії

З квітня львівський Меморіальний Музей тоталітарних режимів "Територія Терору" спільно з чеською громадською організацією Post Bellum розпочав проєкт "Втрачене дитинство"

З квітня львівський Меморіальний Музей тоталітарних режимів "Територія Терору" спільно з чеською громадською організацією Post Bellum розпочав проєкт "Втрачене дитинство". Його підтримує Європейський Союз за програмою Дім Європи.

 

Команда оприлюднить історії людей, які дітьми стали свідками й жертвами насильства та репресій. Головним напрацюванням стане онлайн-платформа "Втрачене дитинство", де візуалізують 30 усноісторичних інтерв'ю, а також супровідні матеріали: фото та документи, лекції від дослідників і дослідниць, мистецькі рефлексії про цю травматичну пам'ять. 

"У цьому проєкті ми спробуємо представити дитячий досвід радянського насильства. У повоєнний період комуністичний режим використовував примусові виселення цивільного населення як одне зі знарядь антиповстанської боротьби.

Сім'ї членів підпілля та їх симпатиків, зокрема діти, ставали заручниками радянського режиму і за принципом колективної відповідальності піддавалися репресіям. Після жінок діти становили другу найбільшу категорію депортованих із Західної України у 1944-1952-му роках.

Їхній досвід відмінний від досвіду дорослих і слабо представлений у наукових дослідження та ширшому дискурсі про комуністичні репресії. Ми спробуємо поставити дитину в центрі нашої розповіді та поглянути на те, як тоталітарний режим позбавив десятки тисяч дітлахів із Західної України їхнього "щасливого радянського дитинства", – розповідає старший науковий співробітник Музею Олександр Пагіря.

Проєкт триватиме впродовж року. Основою для опрацювання стане усноісторичний проєкт #непочуті Музею "Територія Терору" та усноісторичні ініціативи ГО Post Bellum.

Ще однією частиною проєкту "Втрачене дитинство" стане виставка у просторі просто неба, яку презентують львів'янам та гостям міста. Презентація напрацювань проєкту запланована восени у Львові та у Празі. Формат і масштаб залежатимуть від актуальної епідемічної ситуації.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.

Пам'яті Михайла Бойчука

26 листопада 1936-го Михайло Бойчук був заарештований за звинуваченням у шпигунстві як "один з керівників націонал-фашистської терористичної організації". Після півроку слідства художника разом з учнями-однодумцями розстріляли у підвалах внутрішньої тюрми НКВС у Києві. Твори Михайла Бойчука та бойчукістів було вилучено з музейних експозицій та запасників у спецфонд і знищено.