АНОНС: дискусія "Пам’ять про репресії: досвід Киргизстану та України"

Архів національної пам’яті спільно з Громадською організацією Есімде проведуть панельну дискусію за участі науковців та архівістів.

Есімде займається дослідженням історії та пам'яті ХХ-ХХІ століття на території Киргизстану та інших країн Центральної Азії. Через роботу в архівах та спілкування зі свідками подій організація відновлює історичну правду про масові репресії та тоталітарне минуле. 

 

Теми дискусії:

  • спільні сторінки історії: виселені на територію України розкуркулені киргизи;

  • виселені українці на територію Киргизстану;

  • який досвід у сфері відкриття архівів комуністичних спецслужб Україна може передати Киргизстану? 

Учасники дискусії: 

Ельміра Ногойбаєва - керівниця проєкту "Есімде" (Киргизстан)

Ігор Кулик - директор Архіву національної пам'яті 

Роман Подкур - історик, Голова Національної комісії з питань реабілітації 

Ігор Розкладай - юрист, співавтор Закону України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" 

Модератор - Григорій Пирлік, журналіст, дослідник примусового переселення киргизів в Україну, до недавнього часу громадянин Киргизстану, нині - громадянин України.

Де: Український кризовий медіа центр (УКМЦ) (вулиця Хрещатик, 2, Київ)

Коли: п'ятниця 8 жовтня, 11:00. 

Реєстрація учасників та представників медіа за посиланням: https://forms.gle/yBSAGKT5aRLw6DtP6 

Організатор дискусії – Архів національної пам'яті.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.