Стали відомі переможці конкурсу "ТОП-30 книжок нашої Незалежності"

Стали відомі переможці конкурсу "ТОП-30 книжок нашої Незалежності", який проводили Український інститут книги та Міністерство культури та інформаційної політики.

Про це повідомляє кореспондентка LB.ua.

 

34790 осіб обирали 30 книжок зі списку (100 книжок, обрані експертами та експертками).


30. Московіада, Юрій Андрухович;

29. Нариси історії України, Ярослав Грицак;

28. Червоний, Андрій Кокотюха;

27. Українки в ГУЛАГу, Оксана Кісь;

26. Село не люди, Люко Дашвар;

25. Брама Європи, Сергій Плохій;

24. Літопис, Самійло Величко;

23. Іловайськ, Євген Положій;

22. Герой нашого часу/Гамлєт, Лесь Подерев'янський;

21. Танго Смерті, Юрій Винничук;

20. Фелікс Австрія, Софія Андрухович;

19. Notre Dame d'Ukraine, Оксана Забужко;

18. Повне зібрання творів Тараса Шевченка в 12 томах;

17. Доця, Тамара Горіха Зерня;

16. Україна. Історія з грифом секретно, Володимир В'ятрович;

15. Повне зібрання творів Лесі Українки в 14 томах;

14. Інтернат, Сергій Жадан;

13. Повне зібрання творів Василя Стуса в 6 томах;

12. Польові дослідження з українського сексу, Оксана Забужко;

11. Антологія української поезії ХХ століття від Тичини до Жадана;

10. Ukraïner. Країна зсередини, Богдан Логвиненко;

9. Століття Якова, Володимир Лис;

8. Ворошиловград, Сергій Жадан;

7. Солодка Даруся, Марія Матіос;

6. Україна. Історія, Орест Субтельний;

5. Абетка, Іван Малкович;

4. Чорний ворон, Василь Шкляр;

3. Записки українського самашедшого, Ліна Костенко;

2. Триста поезій, Ліна Костенко;

1. Справа Василя Стуса, Вахтанг Кіпіані.


Повну інформацію щодо книжок, які брали участь у конкурсі, можна знайти за посиланням.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".