У російському Челябінську виявили масове поховання жертв репресій

У Челябінську жителі котеджного селища Шершні, що в центральному районі міста, під час прокладання каналізації на глибині трьох метрів виявили масове поховання людських останків.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

 

Місцеві краєзнавці вважають, що це одна з братських могил жертв сталінських репресій, оскільки неподалік Шершнів знаходиться вже відоме місце поховання репресованих – Золота гора. У шахти, що там знаходяться, скидали тіла розстріляних у період сталінського терору. За офіційними даними, тут під землею можуть знаходитися останки майже 12 тисяч людей.

Наприкінці 90-х років минулого століття людські останки з кульовими отворами в черепах знаходили і в самих Шершнях – саме під час будівництва котеджів.

Тоді Слідчий комітет не підтвердив гіпотезу про їхню приналежність жертвам репресій. Останки поховали "у межах кладовищ Челябінська", точне місце влада не назвала. Краєзнавці вимагали провести ретельні дослідження поховань, але цього зроблено не було.

За фактом нинішніх знахідок управління Слідчого комітету РФ у Челябінській області призначило перевірку.

При цьому мешканці селища Шершні повідомляють, що поліція та експерти забрали з собою лише кілька черепів та кісток. Десятки останків, що залишилися, мешканцям запропонували викопати самостійно, після чого вивезти їх на сміттєзвалище.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.