На Рівненщині проклали туристичні маршрути до давніх городищ

П’ять туристичних маршрутів до давньоруських городищ, розташованих у басейні річки Горинь, проклали у Рівненській області.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомила менеджерка з комунікацій проєкту "Міста Погориння" Вікторія Власюк.

 

"Презентували два з п'яти туристичних маршрутів, які проклали до давніх городищ нашого краю. Передусім, це велосипедно-піший маршрут протяжністю у 80 км. Мандрівники зможуть побачити не тільки чудові осінні краєвиди, але чимало водойм, річок, побувають в ентомологічному заказнику, піднімуться на гору Топір, відвідають колишнє чеське депо у селі Дібрівка та побачать залишки чеського пивоварного заводу", – розповіла Власюк.

За її словами, другий маршрут, презентований туристичній спільноті має довжину 96 км та об'єднує сім давніх городищ. Це – найдовший маршрут, який включає найбільшу кількість городищ та цікавих локацій.

Під час мандрівки, окрім місць поселень часів Давньої Русі, туристи зможуть відвідати архаїчний вітряк у селі Красносілля та водяний млин ХІХ ст., садибу Ленкевичів-Валевських, один з найстаріших парків України XVIII ст. у Гощі. Також на маршруті – руїни каплиці-костелу Задемських, вікові дерева, заказник "Агатівка".


Довідково. Проєкт "Міста Погориння" реалізується на Рівненщині в межах партнерської програми "Культура. Туризм. Регіони" Українського культурного фонду.

Десять століть тому у басейні річки Горинь була потужна мережа поселень-городищ, у кожному з яких вирувало життя, люди створювали сім'ї, торгували, майстрували човни.

"Погоринські міста" – саме так неодноразово згадуються в літописах величезні простори уздовж берегів річки Горинь як окреме територіальне утворення доби Давньої Русі.

Нині про історію колишніх городищ свідчать лише цінні археологічні знахідки, свідчення у літописах та високі пагорби, порослі лісом, що привертають увагу не тільки істориків, археологів, але й туристів.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.