На аукціоні Sothebyʼs низку робіт Пікассо продали за $110 млн.

На аукціоні Sothebyʼs продали 11 робіт Пабло Пікассо вартістю у $110 мільйонів. Вони понад 20 років висіли в готелі Лас-Вегасу.

Про це пише BBC.

 
Фото: SOTHEBY'S/MGM RESORTS

Ці роботи протягом 20 років були виставлені в ресторані Picasso в готелі Bellagio, розташованому в Лас-Вегасі. На аукціоні були представлені девʼять картин і дві керамічні роботи іспанського художника, який помер в 1973 році.

Картина 1938 року "Жінка в червоно-помаранчевому береті" із зображенням коханої й музи Пікассо Марі-Терези Вальтер була продана за найвищою ціною — $40,5 мільйона.

Інший шедевр — масштабний портрет Homme et Enfant ("Чоловік і дитина") продали за $24,4 мільйона. "Робота 1959 року висотою майже 2 метри є надзвичайно вражаючим прикладом досягнень Пікассо на цьому важливому етапі його карʼєри", — заявив аукціонний будинок.

Також була продана картина Nature Morte au Panier de Fruits et aux Fleurs ("Натюрморт з кошиком фруктів і квітами"), написана Пікассо під час нацистської окупації Парижу в 1942 році. Вона була продана за $16,6 мільйона. "Не дивлячись на руйнування і негаразди Другої світової війни, 1940—1944 роки стали одним з найбагатших періодів для Пікассо", — заявили в Sothebyʼs.

Повідомляється, що виручені від продажу картин кошти готель планує пустити на придбання до своєї колекції картин жінок, а також художників з-поміж меншин і художників з країн, що розвиваються.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.