В Україні вийде друком книжка про історію держави “без дат”

У передпродаж надійшла книжка професора Ярослава Грицака “Подолати минуле. Глобальна історія України”. Автор зазначає, що це твір про історію як процес – без надлишкових імен і дат, книга переосмислює історію від часів Київської Русі до Революції Гідності.

Про це повідомляє Локальна історія.

 

"Подолати минуле. Глобальна історія України" вийде друком 5 листопада. Автор Ярослав Грицак присвятив книжку 30-тій річниці Незалежності держави.

У роботі він акцентує не на датах, а на соціальних процесах та менталітеті мешканців країни. За словами автора, так вдасться вивчити історію держави, розуміючи причинно-наслідковий зв'язок не тільки всередині України, а й спираючись на глобальний контекст.

"Робота з історією – це не лише зміна назв вулиць і демонтаж монументів. Це постійні дослідження і реформи: вивчення даних, перепис історії та викорінення насильства і травм минулого.

Для прикладу, російські історики, працюючи над історією Російської імперії, писали саме історію російської нації. Не важко здогадатися, що місця для неросійських народів там не було.

Коли українців, потрібно було похвалити, західному світу їх представляли як "росія" чи "радянських" людей. Українцями ж їх називали лише тоді, коли вони чинили "зло".

Саме тому українська історія майже не існувала, а тих, хто все ж пробував займатися нею, називали українськими націоналістами, які існують поза світовим контекстом. У цій праці ж показано, що Україна завжди була тісно пов'язана із навколишнім світом", – розповідає про книжку Ярослав Грицак.

У видавництві зазначають, що у книжці немає "зайвих дат та імен", проте багато "влучних цитат, аргументуючої статистики та мап для легкого сприйняття матеріалу".

Це видання підважує міфи, зокрема щодо походження назви нашої держави від слів "краяти" та"окраїна", тотожності слів "руський" та "російський", у книзі подаються міркування про те, чи була ОУН "фашистською організацією", перелічують злочинців ХХ століття, силами яких здійснювали Голодомор та знищили мільйони життів, звучать практичні поради про те, як подолати минуле, щоб засвоїти старі уроки і не накоїти нових помилок.

"Подолати минуле. Глобальна історія України", на думку архиєпископа Бориса Ґудзяка, – "синтез і прогноз. Вона про наше минуле, але все ж більше про теперішнє і насамперед – про майбутнє, яке писатиме кожен, хто її читатиме".


Презентацію книжки запланували на початок грудня у Києві. Наразі триває її передпродаж на сайті видавничо-освітнього проєкту "Портал".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.