На Київщині археологи виявили стоянки давніх людей віком понад 10 тисяч років

Неподалік від Києва, у Бучанському районі, археологи виявили тристоянки давніх людей, яким понад 10 тис. років. Важливе відкриття вдалось зробити завдяки археологічним розвідкам перед будівництвом Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва на ділянці від автомобільної дороги Київ - Ковель - Ягодин (М-07) до автомобільної дороги Київ - Чоп (М-06)

Стоянки датують часом фінального палеоліту. Це період великих змін на території не лише сучасної України, але й Європи. У цей час, після відступу льодовиків, починається заселення широких теренів від Англії до Верхнього Дніпра. Тут оселяються племена первісних мисливців, що вели динамічний спосіб життя та виживали завдяки полюванню, і облаштовували тимчасові стоянки на шляхах міграції тварин, зокрема, оленів, биків, кабанів. 

 

Як засвідчують археологічні знахідки зі схожих пам'яток, давні люди тоді жили у спорудах на кшталт чумів, що і до нині використовується населенням крайньої півночі Євразії. Це була кругла будівля діаметром 4-5 м з вогнищем посередині. У ній мешкало до 10 осіб. 

"Наукові моделювання доводять, що середня густота заселення території Європи в час палеоліту була не більшою, аніж одна людина на квадратний кілометр. Археологам не часто таланить виявити стоянки того часу. Відкриття і дослідження кожної - це значний внесок у наше розуміння найдавнішої історії", - розповів керівник досліджень, заступник директора Науково-дослідного центру "Рятівна археологічна служба" Тарас Милян. 

Про те, що колись на цьому місці були тимчасові поселення нині свідчать віднайдені вироби з кременю. Поки що це декілька знарядь праці. Однак вже незабаром археологи сподіваються на вагоміші знахідки. Детально дослідити старожитності вдасться до будівництва дороги. Під час обстеження лише першої ділянки археологи виявили та нанесли на карти 15 нових об'єктів археології. 

Археологічні розвідки під час проектування Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва, що мають на меті виявити об'єкти археології, стартували більше, аніж 10 років тому. Перші дослідження науковці Рятівної археологічної служби здійснили ще у 2007 р. Тоді відкрили сім нових різночасових археологічних пам'яток на відтинку між Клавдієво-Тарасове та Миколаївкою. Найраніші матеріали датували добою бронзи, а це понад чотирьох тисяч років тому. У 2020 р. дослідження продовжили через коригування проєкту. Як результат науковцям РАС вдалося виявити ще вісім об'єктів археології.

"Будівництво доріг - це унікальна можливість для археологів дослідити пам'ятки на великих площах. Розкопки на Київщині будуть одними з найбільш масштабних не лише в Україні, але й у Європі. Обстеження вже першої ділянки ВКАД дають сподівання на дуже цікаві знахідки та відкриття. Виконання таких великих превентивних археологічних робіт є прикладом реалізації найкращих міжнародних практик у цій сфері.

Прикладом, наскільки важливими та сенсаційними можуть бути дослідження при будівництві доріг є розкопки, які провів Краківський археологічний осередок на шляху автостради А4 від Кракова до Тарнова. Вона пролягла через густо заселені у давнину території. У 1997 - 2010 роках польські колеги дослідили 121 археологічну пам'ятку, найдавніша з яких мала 15 тисяч років. Після цих досліджень науковці переписали частину польської найдавнішої історії", - розповів директор Рятівної археологічної служби Олег Осаульчук.



Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.