АНОНС: Лекція «Леґіон Українських січових стрільців: дорога через сторіччя»

Під час лекції будуть презентовані монографії Миколи Лазаровича «Леґіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба» та «Розпочали стрільці українські з москалями тан…»: Збройна боротьба леґіону УСС проти російських загарбників на Тернопільщині під час Першої світової війни»

23 жовтня о 15 годині в Національному музеї історії України відбудеться лекція професора Західноукраїнського національного університету, доктора політичних наук, ветерана АТО Миколи Лазаровича "Леґіон Українських січових стрільців: дорога через сторіччя".

Січові стрільці першими у XX ст. взяли до рук зброю, аби вибороти незалежність України. Вони витворили свій, притаманний тільки "лицарям червоної калини", стиль: художники й поети з їхнього середовища формували модерні напрями розвитку українського мистецтва, десятки пісень січових стрільців і досі живі у народній пам'яті, а мазепинка нині є елементом уніформи сучасних ЗСУ. І ще одна, вкрай важлива деталь: цих людей було дуже небагато — кілька тисяч за весь період існування Леґіону Українських січових стрільців.
Й саме вони у 1914—1916 рр. змінили перебіг української історії. Із початком Першої світової війни вище керівництво Російської імперії було переконане у тому, що з "українською проблемою" покінчено назавжди: усі українські організації на Наддніпрянщині ліквідовані, була окупована Галичина, знищені всі прояви національного життя.
У цій майже безвихідній ситуації тільки Січові стрільці зброєю ствердили — Україна живе і бореться. Внаслідок героїчної оборони гори Маківка російські війська так і не змогли захопити карпатські перевали, у запеклому бою на горі Лисоні Січові стрільці ціною втрати більшості свого складу зупинили російський наступ на Бережани, героїчна оборона "усусами" Полуторів на Тернопіллі стали символами нашої військової звитяги.
Але Леґіон Українських січових стрільців — це не лише мілітарна слава, а й вражаюча інтенсивність культурно-просвітницької роботи, перші українські школи на звільнених від російського панування теренах, Шевченкові вечори, хати-читальні, допомога місцевому населенню.
Під час лекції будуть презентовані монографії Миколи Лазаровича "Леґіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба" (Тернопіль: Джура, 2016) та "Розпочали стрільці українські з москалями тан…": Збройна боротьба леґіону УСС проти російських загарбників на Тернопільщині під час Першої світової війни" (Тернопіль: Джура, 2019).
ВХІД БЕЗКОШТОВНИЙ за умови попередньої реєстрації

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.