У “Софії Київській” знайшли єпископську печатку ХІ-ХІІ століття

Під час археологічних розкопок у Національному заповіднику “Софія Київська” дослідники виявили свинцеву підвісну печатку ХІ-ХІІ століття з унікальним зображенням святого Даниїла Стовпника.

Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив археолог Тимур Бобровський, передає Локальна історія.

 

"Печатка досить велика, з добре збереженими зображеннями на обох сторонах. За стилістикою зображень та палеографією супровідних написів, її можна датувати у межах другої половини ХІ – першої половини ХІІ століть", – розповів археолог.

На одному боці печатки – зображення Божої Матері Епіскепсис (Знамення) з відповідними грецькими ініціалами, на іншому – святого преподобного Даниїла Стиліта (Стовпника), також підписане грецькою мовою.

Бобровський підкреслює, що саме це зображення є унікальним, оскільки досі не траплялось ані в давньоруській, ані у візантійській сфрагистиці. Однак, історик додає, що такий тип печаток вважають єпископським.

"Тож перед вами вперше знайдена і досі єдина з відомих печатка, що, найімовірніше за все, належала Юріївському єпископу Даниїлу", – заявив дослідник.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.