Спецпроект

In memoriam. Помер син патріарха Мстислава – Ярослав Скрипник

У віці ста років помер український громадський діяч у Канаді, син патріарха Мстислава Скрипника Ярослав Скрипник.

Про це повідомляє "Новинарня".

 

"Сьогодні на 101-му році життя в оселі Всевишнього відійшов п. Ярослав Скрипник – старший син Патріарха Мстислава, який проживав у м. Едмонтон (Канада). Залишив у смутку дружину Софію, сина Остапа, дочку Ксенію і люблячу велику родину близьких і приятелів", – сказано в повідомленні.

Віряни висловлюють співчуття родині Скрипника.


Як відомо, батько Ярослава Скрипник святіший патріарх Київський і всієї Руси-України (1990-1993) Мстислав, у миру Степан Скрипник був племінником – сином сестри – головного отамана УНР Симона Петлюри та активним державним, військовим і церковним діячем ще з 1920-х років. На еміграції у США став предстоятелем УАПЦ. Мав сина і двох дочок.

Ярослав Скрипник приїхав до Канади після Другої світової війни, в 1948 році. Все своє життя Ярослав поклав на те, щоб творити українську справу чи то в культурній, чи у фінансовій сферах (реалізація ідеї впровадження кредитних спілок). Щороку він приїздив до України, щоб бути в ритмі життя на Батьківщині. Придбав із дружиною квартиру в Києві.

У 2010 році він розповідав в інтерв'ю газеті "День": "Мій наймолодший син — поборник всього українського, працює в багатьох патріотичних організаціях, його дружина — львів'янка. Дочка активно зайнята в Пласті…

Діти моєї дочки говорять із мамою по-українськи, а з татом — по-англійськи, діти сина розмовляють тільки по-українськи. З нами, бабусею і дідусем, всі внуки виключно говорять по-українськи, вони не соромляться звертатися до нас із дружиною рідною мовою в будь-якому оточенні, бо знають, що по-іншому не можна".

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.