Спецпроект

В Україні з'явилась найбільша у Східній Європі точка доступу до архіву історій про Голокост

В Україні з’явилася найбільша в Східній Європі точка доступу до архіву свідчень про Голокост і «колекції Спілберга».

Про це повідомляє пресслужба Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".

 

"Тепер прослухати й переважно переглянути понад 60 тисяч інтерв'ю з переслідуваними під час Голокосту євреями та свідками тієї трагедії, які були записані за останні десятиліття й зберігаються в архівах по всьому світу, можна, звернувшись до Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".

Доступні відео- й аудіозаписи з так званої "колекції Спілберга", Фортунофф-відеоархіву, з архіву Яд Вашем і власної колекції усних історій Меморіального центру", - ідеться в повідомленні.

Як зазначає керівник проєкту "Голоси. Свідчення про Голокост в Україні" Меморіального центру, доктор історичних наук, професор Харківського національного університету ім. Каразіна, голова Української асоціації усної історії Гелінада Грінченко, ця точка доступу буде першою на пострадянському просторі, і за масштабами її можна порівняти з колекцією музею польських євреїв Полін, усього у світі налічується до десяти великих архівів з усними історіями про геноцид європейських євреїв.

"Наша точка доступу дозволила зібрати разом спогади про Голокост на українських землях, які були записані раніше й розсіяні по різних закордонних архівах. Зараз це особливо важливо, адже з кожним днем свідків трагічних подій стає все менше.

Усна історія стала популярною після закінчення Другої світової війни як метод, спрямований на фіксацію спогадів, які іншим способом ніколи не були б записані. Це запис розповідей простих людей, які пережили історичні події, але самі навряд чи коли-небудь написали б спогади чи мемуари", - коментує Грінченко.

Як додали у пресслужбі, Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" є партнером і надає повний доступ до архіву візуальної історії Фонду Шоа Університету Південної Каліфорнії, який ще відомий як "колекція Спілберга".

Це найбільша у світі цифрова колекція усної історії, що нараховує понад 55 тисяч відеоінтерв'ю з жертвами та свідками Голокосту й інших геноцидів. З них 3400 інтерв'ю були записані в Україні та за її межами з людьми, які зазнали безпосереднього переслідування за часів війни чи були свідками геноциду євреїв на українських територіях.

Початок колекції було покладено завдяки інтерв'ю, які режисер Стівен Спілберг записував, працюючи над фільмом "Список Шиндлера". Пізніше ця ініціатива переросла в масштабний усноісторичний проєкт.

Крім того, Меморіальний центр пропонує повний доступ до Фортунофф-відеоархіву свідчень про Голокост (Fortunoff Video Archive for Holocaust Testimonies), який містить понад 4 тисячі інтерв'ю очевидців; а також до свідчень про трагедію Бабиного Яру, переданих у користування з архіву Меморіального комплексу історії Голокосту Яд Вашем.


Щоб отримати доступ до архіву усних історій, необхідно написати заявку на електронну пошту: oralhistory@babynyar.org

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.