Спецпроект

В Україні з'явилась найбільша у Східній Європі точка доступу до архіву історій про Голокост

В Україні з’явилася найбільша в Східній Європі точка доступу до архіву свідчень про Голокост і «колекції Спілберга».

Про це повідомляє пресслужба Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".

 

"Тепер прослухати й переважно переглянути понад 60 тисяч інтерв'ю з переслідуваними під час Голокосту євреями та свідками тієї трагедії, які були записані за останні десятиліття й зберігаються в архівах по всьому світу, можна, звернувшись до Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".

Доступні відео- й аудіозаписи з так званої "колекції Спілберга", Фортунофф-відеоархіву, з архіву Яд Вашем і власної колекції усних історій Меморіального центру", - ідеться в повідомленні.

Як зазначає керівник проєкту "Голоси. Свідчення про Голокост в Україні" Меморіального центру, доктор історичних наук, професор Харківського національного університету ім. Каразіна, голова Української асоціації усної історії Гелінада Грінченко, ця точка доступу буде першою на пострадянському просторі, і за масштабами її можна порівняти з колекцією музею польських євреїв Полін, усього у світі налічується до десяти великих архівів з усними історіями про геноцид європейських євреїв.

"Наша точка доступу дозволила зібрати разом спогади про Голокост на українських землях, які були записані раніше й розсіяні по різних закордонних архівах. Зараз це особливо важливо, адже з кожним днем свідків трагічних подій стає все менше.

Усна історія стала популярною після закінчення Другої світової війни як метод, спрямований на фіксацію спогадів, які іншим способом ніколи не були б записані. Це запис розповідей простих людей, які пережили історичні події, але самі навряд чи коли-небудь написали б спогади чи мемуари", - коментує Грінченко.

Як додали у пресслужбі, Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" є партнером і надає повний доступ до архіву візуальної історії Фонду Шоа Університету Південної Каліфорнії, який ще відомий як "колекція Спілберга".

Це найбільша у світі цифрова колекція усної історії, що нараховує понад 55 тисяч відеоінтерв'ю з жертвами та свідками Голокосту й інших геноцидів. З них 3400 інтерв'ю були записані в Україні та за її межами з людьми, які зазнали безпосереднього переслідування за часів війни чи були свідками геноциду євреїв на українських територіях.

Початок колекції було покладено завдяки інтерв'ю, які режисер Стівен Спілберг записував, працюючи над фільмом "Список Шиндлера". Пізніше ця ініціатива переросла в масштабний усноісторичний проєкт.

Крім того, Меморіальний центр пропонує повний доступ до Фортунофф-відеоархіву свідчень про Голокост (Fortunoff Video Archive for Holocaust Testimonies), який містить понад 4 тисячі інтерв'ю очевидців; а також до свідчень про трагедію Бабиного Яру, переданих у користування з архіву Меморіального комплексу історії Голокосту Яд Вашем.


Щоб отримати доступ до архіву усних історій, необхідно написати заявку на електронну пошту: oralhistory@babynyar.org

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.