Спецпроект

В Україні з'явилась найбільша у Східній Європі точка доступу до архіву історій про Голокост

В Україні з’явилася найбільша в Східній Європі точка доступу до архіву свідчень про Голокост і «колекції Спілберга».

Про це повідомляє пресслужба Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".

 

"Тепер прослухати й переважно переглянути понад 60 тисяч інтерв'ю з переслідуваними під час Голокосту євреями та свідками тієї трагедії, які були записані за останні десятиліття й зберігаються в архівах по всьому світу, можна, звернувшись до Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".

Доступні відео- й аудіозаписи з так званої "колекції Спілберга", Фортунофф-відеоархіву, з архіву Яд Вашем і власної колекції усних історій Меморіального центру", - ідеться в повідомленні.

Як зазначає керівник проєкту "Голоси. Свідчення про Голокост в Україні" Меморіального центру, доктор історичних наук, професор Харківського національного університету ім. Каразіна, голова Української асоціації усної історії Гелінада Грінченко, ця точка доступу буде першою на пострадянському просторі, і за масштабами її можна порівняти з колекцією музею польських євреїв Полін, усього у світі налічується до десяти великих архівів з усними історіями про геноцид європейських євреїв.

"Наша точка доступу дозволила зібрати разом спогади про Голокост на українських землях, які були записані раніше й розсіяні по різних закордонних архівах. Зараз це особливо важливо, адже з кожним днем свідків трагічних подій стає все менше.

Усна історія стала популярною після закінчення Другої світової війни як метод, спрямований на фіксацію спогадів, які іншим способом ніколи не були б записані. Це запис розповідей простих людей, які пережили історичні події, але самі навряд чи коли-небудь написали б спогади чи мемуари", - коментує Грінченко.

Як додали у пресслужбі, Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" є партнером і надає повний доступ до архіву візуальної історії Фонду Шоа Університету Південної Каліфорнії, який ще відомий як "колекція Спілберга".

Це найбільша у світі цифрова колекція усної історії, що нараховує понад 55 тисяч відеоінтерв'ю з жертвами та свідками Голокосту й інших геноцидів. З них 3400 інтерв'ю були записані в Україні та за її межами з людьми, які зазнали безпосереднього переслідування за часів війни чи були свідками геноциду євреїв на українських територіях.

Початок колекції було покладено завдяки інтерв'ю, які режисер Стівен Спілберг записував, працюючи над фільмом "Список Шиндлера". Пізніше ця ініціатива переросла в масштабний усноісторичний проєкт.

Крім того, Меморіальний центр пропонує повний доступ до Фортунофф-відеоархіву свідчень про Голокост (Fortunoff Video Archive for Holocaust Testimonies), який містить понад 4 тисячі інтерв'ю очевидців; а також до свідчень про трагедію Бабиного Яру, переданих у користування з архіву Меморіального комплексу історії Голокосту Яд Вашем.


Щоб отримати доступ до архіву усних історій, необхідно написати заявку на електронну пошту: oralhistory@babynyar.org

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.