Спецпроект

Держдеп США ушанував пам’ять жертв трагедії Бабиного Яру

Сполучені Штати вшановують пам’ять жертв масових розстрілів у Бабиному Яру, що сталися 80 років тому, та закликають докласти всіх зусиль, щоби подібна трагедія не повторилася знову.

Про це заявив у середу речник Державного департаменту США Нед Прайс на офіційній Твітер-сторінці.

 

"У день вшанування 80-ї річниці масових убивств у Бабиному Яру в Україні, ми маємо подвоїти наші зусилля, щоби протистояти тій ненависті, яка призвела до Голокосту.

Ми вшановуємо всіх загиблих у Бабиному Яру і підкреслюємо відданість тому, щоби його історія розповідалася повною мірою", - наголосив представник Держдепартаменту США.

При цьому він використав хештеги #NeverAgain (Ніколи знову – ред.) та #ProtectTheFacts (Захищайте факти – ред.).

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.