Створено карту українських історичних місць у Берліні

Зараз у Берліні проживає близько 24 000 людей з українською міграційною історією. Активне українське життя існує тут з XIX століття - різноманітне, барвисте та неповторне, від науковця до будівельника, від інформатика до асистента медсестри

На сайті Ukraine verstehen можна переглянути мапу Берліна з позначеними українськими місцями - локаціями, які певним чином, пов'язані з Україною та українцями. Авторками карти стали Олександра Бінерт та Олеся Лазаренко.

 

Олександр Бінерт пише: "Хронологічно було відібрано 39 місць (перше місце датується 1862 роком!), які пов'язані з українською культурою, релігією та історією з XIX століття. Нашими джерелами були спогади, особисті документи та заповіти, документи українських асоціацій та газети".

На карті можна знайти місця, пов'язані, наприклад, із священником УГКЦ Петром Верхуном (1890–1957) у Пренцлауер-Берзі. Верхун пробув у Берліні до 1945 року, щоб підтримати свою громаду в останні дні війни. 22 червня 1945 р. був заарештований радянськими військовими та засланий до Сибіру, ​​де і помер у 1957 р. У 2001 році він проголошений блаженним.

На карті позначено "Будинок з тризубом" на Гейдельбергерській площі у Вільмерсдорфі. Цей будинок привертає увагу гербом Організації українських націоналістів (тризуб з мечем) на фронтоні. Це був важливий український центр у Берліні 1920-х-1930-х рр.

Також позначено чимало інших цікавих місць у Берліні.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.