СБУ забезпечує вільний доступ до архівів Голодомору

Служба безпеки України і надалі буде забезпечувати вільне і неупереджене дослідження матеріалів, які зберігаються в її архіві та стосуються Голодомору й інших злочинів тоталітарного режиму

Про це заявив директор Галузевого державного архіву СБУ Андрій Когут на міжнародному форумі "Масові штучні голоди: пам'ятаємо, вшановуємо".

 

"Завдання спецслужби – захищати державні інтереси, зокрема в інформаційній війні. В інтересах України й надалі забезпечувати вільні та неупереджені дослідження минулого. Тож СБУ продовжить роботу за цим напрямом і надаватиме всім зацікавленим доступ до правди про злочини тоталітарного режиму", – підкреслив Андрій Когут.

Він наголосив, що тема Голодомору і сьогодні використовується РФ у гібридній війні проти України. Зокрема, відбуваються спроби маніпуляцій історичними фактами, поширення фейків та дезінформації, щоб применшити масштаби геноциду українців. Тож протидія цьому – питання захисту інформаційного простору держави.

Директор Архіву СБУ нагадав, що у 2009 році СБУ вела провадження кримінальної справи за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933 роках. Тоді слідство зібрало 330 томів справи, допитало 1890 свідків і встановило 857 місць масових поховань жертв Голодомору. Слідчі спецслужби визначили, що партійні керівники СРСР умисно організували знищення українців. І у 2010 році суд підтвердив факт геноциду, хоча й закрив кримінальну справу у зв'язку зі смертю її фігурантів.

"З одного боку такі розслідування – це символічний крок. А з іншого – важливий юридичний момент, який вкотре підтверджує офіційну позицію держави. Дає розуміння: злочини проти українського народу не мають строку давності", – зазначив Андрій Когут.

За його словами, слідчі СБУ продовжують працювати над встановленням відповідальності виконавців і сьогодні. І архіви є джерелом не тільки для наукових досліджень, а й інформації для спецслужби.

Андрій Когут підкреслив, що державний архів СБУ є одним із найбільш відкритих серед усіх пострадянських країн. І скористатися ним можуть усі, кого цікавить період тоталітарного комуністичного режиму.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.

Пам'яті Михайла Бойчука

26 листопада 1936-го Михайло Бойчук був заарештований за звинуваченням у шпигунстві як "один з керівників націонал-фашистської терористичної організації". Після півроку слідства художника разом з учнями-однодумцями розстріляли у підвалах внутрішньої тюрми НКВС у Києві. Твори Михайла Бойчука та бойчукістів було вилучено з музейних експозицій та запасників у спецфонд і знищено.