Археологи знайшли у Франції «кельтську столицю» бронзової доби. ФОТО

Археологи знайшли у Франції «втрачену кельтську столицю» бронзової доби із великою кількістю унікальних артефактів: скарби, включаючи екстравагантні прикраси, зброю та частини колісниць.

Про це повідомляє Daily Mail.

 

Це велике городище, яке цілком може бути втраченою кельтською столицею, виявили на північному заході від міста Ліон дослідники з Тулузького університету Жана Жореса.

На території городища площею понад 30 гектарів археологи знайшли 5 скарбів. У них виявлено сотні різних предметів, які, як вказують дослідники, були заховані у 800 році до Р. Х. в рамках певного релігійного ритуалу.

Це дуже багата колекція артефактів за мірками французької археології. Та й загалом це одна з найцінніших та найбагатших археологічних знахідок із бронзової доби в Західній Європі.

 

Ці артефакти можуть допомогти ліпше зрозуміти щоденне життя кельтського суспільства епохи бронзи (ІІІ-І тисячоліття до Р. Х.).

Саме ж це древнє поселення мало подвійний ряд валів та кам'яні стіни висотою в 7 метрів. Ця велика та дуже щільно забудована територія знаходилася на пагорбі.

Вчені зазначають, що розміри розкопаного поселення значно перевищують звичні для тієї епохи показники – в середньому йдеться про 4 гектари для поселення. Тож археологи цілком обґрунтовано припускають, що знайшли населений пункт, який відігравав роль столиці великого територіального утворення.

 

Більше того, у добу бронзи регіон, де знаходиться відкрите поселення, мав значну економічну цінність через судноплавну річку Сіуль та місцеві поклади олова, яке необхідне для виплавки бронзи.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.