In memoriam. Помер автор мелодії до танцю сиртакі

Грецький композитор Мікіс Теодоракіс, який написав мелодію до танцю сиртакі, помер на 97-му році життя.

Про це повідомляє Ekathimerini, передає Укрінформ.

 

Мікіс Теодоракіс народився на грецькому острові Хіос у 1925 році. З дитинства цікавився музикою. Навчався музичного мистецтва спочатку в Афінах, а потім у Франції.

Його пісні виконували The Beatles та Едіт Піаф. Та, напевно, найбільш відома у світі його мелодія танцю сиртакі, написана для фільму "Грек Зорба", що вийшов у 1964 році. За свою роботу для цього фільму Теодоракіс був номінований на Grammу (у 1975 р. – також за "Серпіко", де головну роль виконав Аль Пачіно).

Теодоракіс є лауреатом премії BAFTA за музику до фільму "Z" (1969).

Він був політичним активістом, дотримувався лівих поглядів, протистояв диктатурі під час окупації Греції нацистською Німеччиною, а також ультраправому режиму "чорних полковників" наприкінці 1960-х – початку 1970-их років. Неодноразово його поміщали в концтабори і тюрми. Кілька років Теодоракіс провів в еміграції у Франції.

В останні роки композитора неодноразово госпіталізували через проблеми зі здоров'ям. У 2019 році йому зробили операцію на серці – встановили кардіостимулятор.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.