Євангеліє Анни Ярославни на виставці в Москві видають за російське

На виставці в Москві, присвяченій російсько-французьким культурним відносинам, серед іншого, експонується Реймське Євангеліє: цю видатну пам'ятку доби України-Русі історики пов'язують з дочкою київського князя Ярослава Мудрого Анною, майбутньою королевою Франції.

Як повідомляє Радіо Свобода, в експозиції цей рукопис представлений як російська писемна пам'ятка.

 

Як зазначається, виставка з пафосною назвою "Франція і Росія: 10 століть разом", яка відкрилася 17 вересня у музеях московського Кремля і триватиме аж до січня наступного року, викликала резонанс у соцмережах.

"Експозиція привертає увагу довгим переліком авторитетних музейних установ, які були причетні до її створення. Тут і Національний музей палаців Версаль і Тріанон, Музей Вікторії та Альберта, Національна бібліотека Франції, московська Третьяковська галерея, Державний музей образотворчого мистецтва імені Пушкіна тощо", - йдеться у повідомленні.

На огляд відвідувачів виставлено близько 200 експонатів.

Проте найбільше обурила користувачів соцмереж пропагандистська складова виставки. Так, Олексій Копитько звертає увагу на те, що організатори виставки першим актом російсько-французьких відносин вважають шлюб київської князівни Анни Ярославни та французького короля Генриха I. При цьому жодним чином не пояснюється, хто вона така і який стосунок мала до Москви. На думку Копитька, це і є наріжним каменем російсько-французької дружби.

"Якщо цей камінь прибрати, то дружба скорочується років на 550 і має відраховуватися з початком 17-го століття. У 1615 році відбулося перше московське посольство у Франції", – зазначив Копитько.

Повідомляється, що в експозиції також представлене Реймське Євангеліє, яке, на думку істориків, привезла з собою з Києва у Францію Анна Ярославна.


Реймське Євангеліє – один з найвідоміших зразків слов'янської писемності 11-12 століть. Складається з двох частин. Одна з них, написана кирилицею, потрапила до Франції разом з Анною Ярославною. Цим Святим Письмом, що зберігається у бібліотеці міста Реймс, упродовж століть благословляли французьких монархів, які сходили на престол.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.