Гетьманцев заявив, що УІНП вшановує нацистів. Дробович відповів: "нісенітниця"

Голова податкового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев заявив, що оскільки влада намагається скоротити витрати на державний апарат, видатки на Український інститут національної пам'яті (УІНП) у новому держбюджеті збільшувати не потрібно. Одна з причин такого рішення — установа нібито причетна до вшанування нацизму.

Про це він сказав в етері програми "Мокрик По Живому" на hromadske.

 

Гетманцев каже, що щоб збільшити витрати на цю установу на 128%, потрібне обґрунтування. "Нам треба робити щось таке шалене з нашою національною пам'яттю, що треба так збільшувати апарат і його витрати?" — сказав політик.

Він заявив, що ця установа нібито брала "участь у вшануванні пам'яті нацистів". Каже, що факт служби в дивізії СС "Галичина" для нього є тавром для людини та свідченням того, що ця людина, що б вона не робила для незалежності України, паплюжить саму ідею незалежності.  

"Спроби віднайти давніх героїв, що відбувається в УІНП, які забруднені співпрацею з СС, є абсолютно неприйнятними — я проти цього категорично виступаю", — сказав політик.

На запитання журналіста, чи вважає Гетманцев свою обізнаність в історії достатньо, щоб робити такі висновки, той відповів: "Я громадянин, і маю право на оцінку".

"Мені б не хотілося, щоб ці гроші витрачалися на пам'ять есесівців", — резюмував Гетманцев. 

Але зазначив, що ліквідовувати інститут не потрібно: "Ми говоримо про те, що не треба забруднювати себе тим, що засуджує весь світ".

Голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович прокоментував заяву Гетьманцева: "Мене дивує і засмучує непрофесійність та маніпулятивність таких заяв. Людина серйозна, очолює комітет, наче мала б слідкувати за коректністю своїх слів, а розповідає про збільшення видатків на апарат Інституту. Це просто не відповідає дійсності.

Тобто депутат навіть не розібрався, а вже категорично виступає проти. Класика, як у тій радянській історії про критику романа Пастернака - "Не читал, но осуждаю". Насправді збільшення передбачено на капітальні видатки, а не на апарат.

Якщо бути конкретним, то на створення Архіву національної пам'яті, який має нарешті зробити доступною найбільшу у світі відкриту збірку документів комуністичного тоталітарного режиму. Більше тільки в Москві, але там все закрито і ще не скоро люди побачать правду з архівів. 

Депутат з іронічною посмішкою запитує про те, як же це Інститут збирається покращити національну пам'ять? Дуже просто можна покращити - дати людям нарешті вільний доступ до документів про злочини тоталітарних режимів, включно із нацистським, який на словах так критикує Данило Гетьманцев. Документи дуже освіжають пам'ять.

Від кривавих розводів на протоколах НКВД-шних допитів до розмитих сльозами чорнил на тисячах листів остарбайтерів, які так ніколи і не потрапили до адресатів після перлюстрації. Сподіваюся, що видатки Інституту не тільки збережуть, але в наступному році архів потрапить до президентської програми "Велике будівництво", бо це дійсно великий національний проєкт, який в майбутньому стане світовим центром совєтології та вивчення практики роботи тоталітарних спецслужб.

Що стосується закидів народного обранця щодо "вшанування героїв СС", то це взагалі нісенітниця. Ми не витратили жодної копійки на такі речі. Інститут категорично засуджує націонал-соціалістичний тоталітарний режим.

Не можуть викликати схвалення чи бути виправданими дії тих осіб і груп, які вчиняли злочини проти людяності під час Другої світової війни та були засуджені світовою спільнотою й рішенням Міжнародного військового трибуналу у Нюрнберзі".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.