Архів національної пам'яті підписав договір про співпрацю з Національним архівом Латвії

Урочисте підписання відбулося у Будинку митрополита Національного заповідника «Софія Київська» за участі архівістів, політиків, журналістів, істориків та науковців

Про це "Історичній правді" повідомили в Архіві національної пам'яті.

 
Директори Мара Спруджа та Ігор Кулик
Фото: Сергій Аніщенко

Договір між Архівом національної пам'яті та Національним архівом Латвії надасть дослідникам ще більше можливостей для вільної роботи з іноземними архівами. Установи планують обмінюватися практичним досвідом, інформацією, копіями документів, створюватимуть спільні наукові та культурні проекти.

"Підписаний договір відкриває більш широкі можливості вивчення документів, надаючи більш повну інформацію про діяльність репресивних установ СРСР. Це  надає і більш широкі можливості для реалізації спільних проектів та обміну досвідом спеціалістів", - зазначила директорка Національного архіву Латвії Мара Спруджа. 

 
Директори Мара Спруджа та Ігор Кулик
ФОТО: СЕРГІЙ АНІЩЕНКО

Серед латвійської делегації на заході були присутні також заступниця директорки Національного архіву Латвії Інгуна Слайдіня, старший експерт Національного архіву Латвії Гинтс Зелменіс та парламентський секретар Міністерства культури Латвійської Республіки Рітварс Янсонс

Після урочистого підписання відбувся круглий стіл "Доступ до документів репресивних органів в Україні та Латвії". Учасниками заходу стали близько 40 гостей, серед них:

  • Павел Жачек – історик, перший директор Інституту досліджень тоталітарних режимів (Чехія), член Парламенту;
  • Антон Дробович – голова Українського інституту національної пам'яті;
  • Анатолій Хромов – керівник Державної архівної служби України;
  • Рефат Чубаров – кримськотатарський політик і громадський діяч, народний депутат України III— VIII скликань;
  • керівники архівних установ та музеїв України, науковці, громадські діячі. 
 
ФОТО: СЕРГІЙ АНІЩЕНКО

"Круглий стіл став спробою зрозуміти чи дійсно документи репресивних органів СРСР стали доступними в Україні та Латвії? Чи можливо оцифрувати мільйони справ на репресованих і виставити на загал списки агентів КГБ?

Що можуть запозичити одна в одної дві колишні країни СРСР в питанні доступу до архівів? Наскільки взаємопов'язані між собою відкриття архівів спецслужб комуністичного режиму та демократичний розвиток нової держави? - підсумував директор Архіву національної пам'яті та модератор дискусії Ігор Кулик. - Я радий, що на пізнання власного минулого і пошук ефективних рецептів сталого розвитку зібралося так багато людей".

Організатором дискусії став Архів національної пам'яті.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.