В окупованому Криму на розкопках знайшли колекцію прикрас ІІІ століття. ФОТО

Археологи «Кримського федерального університету ім. Вернадського», який окупаційна влада Росії створила у 2014 році, розрили могильник Опушки в Сімферопольському районі, де знайшли колекцію прикрас III століття.

Про це повідомляє The Бабель.

 

Зазначено, що знайдені пара сережок, три браслети і дві нагрудні прикраси могли належати високопосадовим особам аланських племен. Їх знайшли біля дитячих і жіночих людських решток, ймовірно, прикраси були отримані у спадок. Також у могильнику знайшли нові екземпляри мечів аланських воїнів з вирізами, які відносяться до IV століття.

 

Коштовності добре збереглися і становлять цінність для музейної колекції.

 

"Унікальність могильника Опушки в тому, що він став місцем поховань відразу пʼяти стародавніх культур: пізньоскіфської, середньосарматської, пізньосарматської, германської та аланської.

Зараз ми дослідили 1/7 могильника і, сподіваємося, що подальші розкопки допоможуть визначити причини такої уваги до цього місця носіїв пʼяти різних культур", — сказано у повідомленні "університету".

 

Згідно із міжнародним правом, Крим — українська територія, а тому всі археологічні знахідки є власністю України.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.