У Львові відкрили мурал, присвячений Станіславу Лему

У неділю, 12 вересня, у Львові відкрили мурал, присвячений Станіславу Лему. Подію приурочили до 100-річчя львівського письменника-фантаста.

Про це повідомляє Львівська міська рада.

Малюнок створили на стіні компресорної станції. Вона розташована на території колишнього трамвайного депо на вулиці Вітовського, відомого як Lem Station. Це спільний проєкт з офісом "Катовіце – місто музики ЮНЕСКО", офісом "Львів – місто літератури ЮНЕСКО" та ТзОВ "ЛемСтейшн".

Мурал також відкрили у рамках спільного проєкту з польським містом Катовіце – "Нам не потрібні інші світи. Нам потрібні дзеркала". Мурал створили львівські митці Віталій та Сергій Грехи.

Львів – рідне місто Станіслава Лема. Там він народився, навчався у місцевій гімназії та університеті. Зазначають, що саме у Львові він сформувався як особистість – провів дитинство та юнацькі роки, а перший фантастичний роман "Людина з Марсу" написав ще під час німецької окупації міста. Тому 100-ліття всесвітньо знаного письменника-фантаста, футуролога та філософа Станіслава Лема у Львові відзначили низкою заходів.

Зокрема, урочистостями у сесійній залі львівської Ратуші за участю письменника Юрія Андруховича, лемознавця Андрія Павлишина, поетки та перекладачки Ірини Старовойт та інших інлетектуалів міста.

Також на фасаді будинку, де мешкала родина Лемів відкрили меморіальну таблицю письменнику. Окрім того відбулась дискусія про "Місце Лема в українській сучасній культурі" та фестиваль аудіовізуального мистецтва "Тетраматика: Себастіан Соберський [PL]. Лекція "Голоси космосу".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.