АНОНС: вулична виставка «Княгиня Свята Людмила» у Києві

До 1100-ліття смерті Святої Людмили, першої чеської правительки та першої чеської християнки, 14 вересня 2021 року о 15:00 на території Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря (вул. Трьохсвятительська, 8, м. Київ) відкриється вулична виставка «Княгиня Свята Людмила»

Княгиня Людмила належить до ключових особистостей чеської історії. Вона – перша чеська свята, що прийняла хрещення разом з чоловіком Борджівоєм І, ймовірно, ще у 871 році. Бабуся та регентка св. Вацлава І, саме вона забезпечила майбутньому князю і покровителю Чехії християнське виховання – за що і була підступно вбита невісткою-язичницею у 921 році у Тетіні. Приблизно в 1100 році останки княгині перенесли в Собор святого Георгія в Празі, а потому канонізували. Досі вона вважається святою покровителькою Чехії, чию пам'ять вшановують православна та католицька церкви.

 

Життя св. Людмили мало відрізняється від життя мешканців українських земель у ІХ та Х століттях, та створює для нас образ культурного й суспільного побуту з часів раннього Середньовіччя і дотепер. Говорити про св. Людмилу – це водночас говорити про перебіг чеської історії крізь століття.

Виставка триватиме з 14 вересня до 5 жовтня 2021 року.  

Організатори проєкту: Посольство Чеської Республіки в Україні та Чеський центр у Києві.

Партнери виставки: Середньоче́ський край, Спілка Святої Людмили 1100 років, Міністерство закордонних справ Чеської Республіки, Свято-Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир міста Києва, Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні — Музей Революції гідності.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.