Спецпроект

АНОНС: Відкриття реліквійно-документальної виставки «Голокост»

Виставка «Голокост» присвячена одній із наймасштабніших гуманітарних катастроф ХХ ст. За допомогою артефактів із колекції Музею війни та зібрання Музею Шереметьєвих вона розкриває масштаби, особливості перебігу й трагічні наслідки Голокосту для України; висвітлює складні та контроверсійні аспекти трагедії.

Про це "Історичній правді" повідомили у Національному музеї історії України у Другій світовій війні.

 

За кожним предметом – унікальна й драматична історія. У розділі "Гетто"вперше експонуються передані кілька місяців тому в Україну нагрудні знаки "Зірка Давида", які змушений був носити уродженець Львівщини Леон Бухгольц у далекому Парижі. Їх передав його онук Філіп Сендс – автор книжки "Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова".

Також уперше представлені печатки юденратів Львова й Рівного та поліції єврейського гетто Бердичева, єврейський інформаційний календар, видрукуваний у Львові у період німецької окупації.

Розділи про виконавців і рятівників презентують протилежні досвіди, мотиви та життєві настанови людей, які опинилися перед головним Вибором свого життя – стати на бік злочинців, "покласти душу за дру́ги своя" чи залишитися осторонь.

Свій вибір на користь порятунку восьмирічного Веніаміна Борисковського зробила українська родина Олейниченків із Маріуполя, облаштувавши йому сховок усередині старого піаніно. Віднедавна музичний інструмент став частиною "золотого" фонду Музею. На виставці йому належить одне з ключових місць.

Лише через 80 років уперше з'явилася можливість прочитати послання Меєра Ципеса з Кам'янця-Подільського до сина Ісаака в Харків, написані їдишем. Онука Ісаака Юлія Корсунська, громадянка США, допомогла Музею в перекладі. Розшифровані рядки промовляють до відвідувачів словами безнадії та приреченості.


Час: 2 вересня, четвер, 12:00


Місце: Київ, вул. Лаврська, 27, Експозиція Музею


Акредитація ЗМІ:

e-mail: warmuseum.kiev@gmail.com

(097) 168-86-57 Жанна Очеретяна

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.