Президент присвоїв військовим підрозділам почесні найменування на честь історичних осіб

Військові частини отримали найменування на честь князів Аскольда, Володимира, Лева, козацького полковника Михайла Тиші, гетьмана Михайла Дорошенка, а також Михайла Грушевського, Юрка Тютюнника та Геннадія Воробйова

До 30-річчя Незалежності президент України присвоїв почесні найменування підрозділам Збройних сил України та інших сил оборони. Зокрема, 25-та бригада ДШВ стала Січеславською (замість Дніпропетровської), а 101-ша бригада охорони Генштабу отримала ім'я нещодавно померлого першого заступника начальника ГШ Геннадія Воробйова.

Як передає "Новинарня", про це йдеться в указах №№409-422/2021, що датовані 23 серпня.

 

Відповідно до цих актів, надалі підрозділи будуть іменуватися так:

  • 138-й центр спеціального призначення (протидії диверсіям та терористичним актам) імені князя Володимира Святославича;
  • 91-й окремий Охтирський полк оперативного забезпечення Сухопутних військ Збройних Сил України;
  • 38-й зенітний ракетний полк імені генерал-хорунжого Юрія Тютюнника Сухопутних військ Збройних Сил України;
  • 101-ша окрема бригада охорони Генерального штабу Збройних Сил України імені генерал-полковника Генадія Воробйова (у 2006-2009 рр., 2014 р. – перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ, 2009-2014 – командувач Сухопутних військ; у 2014 р. був в. о. командувача військ АТО; паптово помер 2017 р.);
  • 1-ша окрема бригада імені князя Лева Державної спеціальної служби транспорту;
  • 25-та окрема повітрянодесантна Січеславська бригада Десантно-штурмових військ Збройних Сил України;
  • 138-ма Дніпровська зенітна ракетна бригада Повітряних Сил Збройних Сил України;
  • 223-й зенітний ракетний полк імені Українських Січових Стрільців Повітряних Сил Збройних Сил України (досі він був Теребовлянський);
  • 164-та радіотехнічна Слобідська бригада Повітряних Сил Збройних Сил України;
  • 302-й зенітний ракетний Харківський полк Повітряних Сил Збройних Сил України;
  • 54-й окремий розвідувальний батальйон імені Михайла Тиші Сухопутних військ Збройних Сил України (Михайло Тиша – український військовий та державний діяч часів козаччини XVII ст., полковник Волинського (Звягельського) козацького полку);
  • 31-й окремий полк зв'язку та радіотехнічного забезпечення імені гетьмана Михайла Дорошенка Повітряних Сил Збройних Сил України;
  • 11-та бригада імені Михайла Грушевського Національної гвардії України;
  • 25-та бригада охорони громадського порядку імені князя Аскольда Національної гвардії України.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.