Триває збір коштів для учасників боротьби за незалежність

"Давайте не забувати, що серед борців за незалежність є ті, хто досі живе і - на жаль для них і на ганьбу для нас - у злиднях. ... Давайте покажемо, що шануємо їх не лише до глибини своїх сердець, але й до глибини своїх гаманців"

Кілька місяців тому Харківська правозахисна група та Благодійний фонд "Людина і право" відкрили благодійну програму допомоги політв'язням радянських часів. Запущено збір коштів для учасників боротьби за незалежність.

Цю ініціативу підтримав Володимир В'ятрович"Завтра будемо відзначати 30 річницю відновлення незалежності. Будемо згадувати людей, завдяки кому вона стала можливою в 1991.

Давайте не забувати, що серед них є ті, хто досі живе і - на жаль для них і на ганьбу для нас - у злиднях. ... Давайте покажемо, що шануємо їх не лише до глибини своїх сердець, але й до глибини своїх гаманців".

Станом на середину червня було зібрано близько 40 тисяч гривень.

 
Дисидент Микола Матусевич. Нещодавно Васильківська міська рада відмовила йому у наданні одноразової матеріальної допомоги, але після хвилі обурення громадянського суспільства таки виплатила 5000 грн

Ви можете теж підтримати колишніх політв'язнів, які потребують допомоги, перерахувавши кошти на спеціальний картковий рахунок БФ "Людина і право" у ПриватБанку: 5169330523283171

Благодійний фонд не бере жодної копійки на адміністрування цього проекту. Всі зібрані кошти будуть спрямовані безпосередньо за призначенням.

Спостережна рада – Орина Сокульська, Ігор Козловський та Микола Горбаль.





Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.