Антон Дробович відповів Путіну татарською мовою

Голова УІНП Антон Дробович опублікував відгук на статтю Путіна татарською, а також російською та українською мовою

На сайті InformNapalm опубліковано відгук голови Українського інституту національної пам'яті Антона Дробовича на статтю за підписом В. Путіна "Про історичну єдність росіян та українців".

 

Стаття має назву "Про історичну єдність в тюрмі народів". Прочитати статтю можна українською, татарською та російською мовами.

"Українці не тримають зла на народи Росії. Ми усвідомлюємо, що татари та інші є заручниками і знаряддям імперської політики Москви" - йдеться у статті.

"Реалії Татарстану та інших республік наочно демонструють Україні, що будь-які тісні відносини з Росією в перспективі ведуть до втрати незалежності, русифікації, позбавлення прав громадян, економічного визискування, соціальних та екологічних катастроф. І для нас не стане втіхою, якщо це знову оголосять "спільними для нас всіх проблемами". Від влади, яка постійно генерує ці проблеми, треба просто триматися подалі.

Мені дуже прикро, що наразі Татарстан для України є прикладом того, чого варто всіма силами уникати. Але колись настане той день, коли і громадяни Татарстану самі вирішуватимуть свою долю" - резюмував Антон Дробович.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.