У Нідерландах намагалися вкрасти картину Моне, її тимчасово не експонують

Картина художника Клода Моне “Форзаан і Вестерхем” тимчасово не експонується у Заанському музеї в Нідерландах через спробу пограбування.

Про це повідомляє NH Nieuws.

 

"Заанський музей не знає, коли картина Моне "Форзаан і Вестерхем" знову буде показана публіці. Не виключено, що вона була пошкоджена під час невдалого пограбування в неділю. Наразі триває слідство. Музей не може сказати, скільки на це потрібно часу", - йдеться у повідомленні.

Зазначається, що може пройти кілька днів або навіть тижнів, перш ніж картина повернеться на своє місце. Наразі кімната, у якій зазвичай висить картина Клода Моне "Форзаан і Вестерхем", порожня і темна.

Музей поки не може сказати, наскільки великі збитки після інциденту, який стався у неділю. Відомо, що два грабіжники намагалися вкрасти картину Моне.

Пограбування виявилося невдалим, охорона музею та персонал оперативно відреагували.

Один із грабіжників, тікаючи, стрибнув на мопед зі спільником, який чекав на нього біля музею. Перед тим, як "дует" втік, зловмисник, що керував мопедом, кілька разів вистрілив з пістолета, після чого грабіжники втекли без творів мистецтва.

Згодом мопед знайшли, проте зловмисників, які атакували музей, поки не затримали.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.