Повернути вивезені архіви: дослідники викладають у мережу документи Внутрішніх військ НКВД

Центр досліджень визвольного руху починає публікувати у відкритому доступі документи з архіву Внутрішніх військ НКВД, у яких ідеться про боротьбу проти Української повстанської армії.

Стартову колекцію ЦДВР оприлюднив онлайн на сайті Електронного архіву українського визвольного руху до Дня Незалежності. Загалом у мережі стануть доступними більше трьох з половиною тисяч копій.

 

Архів було вивезено з України до Росії ще наприкінці 1980-их років. У середині 90-х вдалося зробити копію частини справ на мікроплівках. Документи в цифрі публікуються онлайн вперше. 

Документи датуються 1944—1945 роками. У них ідеться про операції Внутрішніх військ НКВД проти українських повстанців на Волині, Рівненщині, Тернопільщині, Львівщині, Івано-Франківщині. Трапляються документи, які засвідчують події і на Житомирщині, Хмельниччині, Вінниччині, а також — на території сучасних Румунії та Польщі.

Оригінал архіву зберігається в Москві і недоступний для загалу.


До першої збірки документів увійшли:

  • План розташування Внутрішніх військ НКВД в УССР, Польщі, Румунії та Чехословаччині.
  • Донесення начальника Управління Внутрішніх військ НКВД керівництву з проханням сформувати окремий батальйон для боротьби з українськими повстанцями.
  • Скарга на відсутність постачання харчів для батальйону.
  • Донесення про затримання дезертирів та військових, що відстали від своїх частин.
  • Вказівки керівництву військ НКВД щодо охорони тилу.

"За 8 років існування нашого Е-архіву ми публікували багато повстанських документів, які висвітлюють рух опору проти радянської окупації очима українського підпілля", — говорить Анна Олійник, директорка ЦДВР. — "Тепер ми публікуємо перспективу тих, хто окупував. Дослідники матимуть можливість аналізувати події з різних кутів зору. Переконані, що це суттєво посилить якість досліджень".

 
Перспективний план використання ВВ НКВД на території УССР і сусідніх держав
 
Перспективний план використання ВВ НКВД на території УССР і сусідніх держав


Довідка:

1943 року німецько-радянський фронт просунувся на територію Західної України, де партизанську війну вела Українська повстанська армія. Радянська влада розпочала свою боротьбу з підпіллям.  Відповідальними за ліквідацію українського визвольного руху стали Внутрішні війська НКВД — це військове формування, яке використовувалося для боротьби з ворогами режиму всередині країни.

Наприкінці 1980-их років архіви Внутрішніх військ НКВД, що розповідають про боротьбу з ОУН та УПА,  були вивезені з території України до Москви. 

У середині 1990-их українські дослідники змогли знайти слід цих документів у Російській Федерації. За ініціативи науковця та архівіста Анатолія Кентія створили копію більшої частини цього архіву у вигляді мікрофільмів. До України на плівках повернулося близько 400 справ. 

Одну з трьох копій мікроплівок через багато років передали до архіву ЦДВР, який має відповідне обладнання для роботи з плівками. 

"Копії були зроблені з документів, які зберігаються в архіві Внутрішніх військ Російської Федерації, перед тим — МВД СССР. Швидше за все, доступ до цих документів там зараз обмежений", — коментує Андрій Когут, експерт проєкту і директор Архіву СБУ. — "Ці документи необхідні для повноцінного розуміння, як відбувалася війна після війни. Це дозволить зменшити маніпуляції".


Колекцію документів підготовлено та опубліковано в межах проєкту "Робимо минуле доступним: цифрове повернення вивезених архівів про боротьбу СРСР із визвольним рухом", який реалізує Центр досліджень визвольного руху за підтримки Українського культурного фонду.


Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже більше 27 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.


Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України. Підтримка проектів Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.