Державна архівна служба України отримала нове приміщення

Вперше за часів незалежності України Державній архівній службі України для розміщення архівних установ сфери управління Укрдержархіву надано приміщення, розташоване за адресою м. Київ, вулиця Лук’янівська, 77, загальною площею близько 1300 кв. м.

Про це йдеться у повідомленні ДАСУ.

 

Нове приміщення має великі аудиторії, зали для проведення круглих столів та конференцій, що сподіваємось, сприятиме активізації науково-дослідної та освітньої роботи УНДІАСД, розширенню зв'язків інституту з українськими та іноземними науковими установами та громадськими організаціями, що співпрацюють в архівній сфері або зацікавлені у розвитку співпраці в цьому напрямку.

У перспективі, після необхідного переоснащення, до цієї просторої будівлі планується перемістити також один з дев'яти центральних державних архівів України.

Зазначене приміщення передано зі сфери управління Національного агентства України з питань державної служби з балансу Української школи урядування до сфери управління Державної архівної служби України на баланс Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства. Відповідно до спільного наказу Укрдержархіву та НАДС України передача державного майна відбудеться у місячний строк.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.