Спецпроект

In memoriam. В Ізраїлі помер останній з відомих учасників повстання у Варшавському гетто

В Ізраїлі у віці 97 років помер Леон Копельман — можливо, останній з відомих учасників повстання у Варшавському гетто.

Про це повідомляє The Times of Israel.

 

Копельман помер у пʼятницю, 13 серпня. Він народився в Польщі в 1924 році у заможній родині. Коли нацисти захопили країну і сформували Варшавське гетто, його сімʼя була змушена переселитися у крихітний будинок, який у 1940 році опинився в гетто.

16-річного Леона нацисти направили на примусові роботи. За два роки, у 1942-му, повернувшись в гетто з роботи, він не застав у будинку маму: вона підпала під "акцію" — її відправили у концтабір Треблінка.

Під час перебування в гетто Леон долучився до руху єврейського опору (Єврейської бойової організації), яка чинила збройний опір нацистам. Він і його соратники почали вбивати німецьких солдатів у гетто.

Копельмана відправили до Треблінкі, однак він збрехав, що має досвід роботи механіком, тому його відправили працювати механіком у варшавський гараж. Згодом він опинився у вʼязниці, однак у вересні 1944 року його звільнили польські бійці опору, і він приєднався до них, щоб боротися з нацистами. Пізніше його знову зловили, але він зміг втекти і до кінця війни залишався на свободі.

Копельман використовував вигадані особистості, щоб дістатися до Італії та нелегально сісти на корабель в Ізраїль. Там він зустрівся зі своїми сестрою і батьком, яким вдалося пережити війну. Він приєднався до Сил оборони Ізраїлю і брав участь у Війні за незалежність в 1948 році.

Незабаром після цього він зустрів свою дружину Хаву, вони прожили у шлюбі майже 70 років. Копельман казав, що велика сімʼя, яку він сформував за роки після війни, була його найбільшою перемогою. Хава померла у 2021 році, у пари залишилося троє дітей, девʼять онуків і троє правнуків.

Чому і як Бандера вів здоровий спосіб життя

Попри значну кількість літератури про політичне життя Степана Бандери до сьогодні залишається мало дослідженим його приватне життя та звичайні людські звички. Зокрема етап, коли він ще юнаком більше 8 років формував свій характер у Пласті. Тобто від 14 до 21 року свого життя. У той час, коли найбільше формується лідерські якості.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.