На Буковині визначилися з датою відзначення 400-річчя Хотинської битви

Відзначення 400-річчя Хотинської битви пройде з 8 по 10 жовтня у центральній частині Хотина та на території фортеці.

Відповідне рішення ухвалили напередодні на виконкомі Хотинської міської ради.

 

"400-річчю Хотинської битви бути! 8-10 жовтня 2021 року, місто Хотин, територія ДІАЗ "Хотинська фортеця". Радий повідомити, сьогодні на засіданні виконавчого комітету Хотинської міської ради прийнято рішення, яким визначено місце та строки проведення відзначення 400-річчя Хотинської битви 1621 року", - написав міський голова Хотина Андрій Дранчук у Фейсбуці.

Він зазначив, що дата святкування вибрана не випадково, адже 9 жовтня 1621 року під Хотином був підписаний історичний документ – Хотинський мирний договір між Річчю Посполитою та Османською імперією.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.