Посли Росії та Великої Британії відтворили фото Тегеранської конференції 1943 року. Іран обурився

Посольство Росії в Ірані виклало в Twitter фото свого й британського послів у Тегерані, що спровокувало політичний скандал.

Про це повідомляє Deutsche Welle.

 

Фотографія повторила відомий знімок лідерів держав СРСР, США та Великої Британії Йосипа Сталіна, Франкліна Рузвельта та Вінстона Черчилля на конференції в Тегерані в 1943 році, правда без представника США.

 
фото: твіттер посольства РФ

Посли Леван Джагарян та Саймон Шеркліфф у четвер були викликані до МЗС Ірану, де колишній та майбутній міністри закордонних справ Джавад Заріф й Хосейн Амірабдолахян висловили їм свою різко негативну реакцію.

Заріф назвав фото "недоречним", а його наступник Амірабдолахян — недипломатичним актом, який зневажає національну гордість іранців. Обидва посли, зі свого боку, запевнили, що не мали поганих намірів і викладена фотографія не мала на меті продемонструвати неповагу до іранців.

Видання пояснює, що для Ірану Тегеранська конференція 1943 року стала приниженням, оскільки США, Велика Британія та СРСР фактично змусили його стати ареною для обговорення цілей, які не мали до нього жодного відношення.

Іран сприйняв цю конференцію як зневажання своєї незалежності й суверенітету, до того ж перська монархія більше симпатизувала нацистам, ніж союзникам. Зазначається, що Тегеранська конференція є для Ірану сторінкою історії, про яку він воліє не згадувати.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.