Ткаченко закликає поліцію знайти винних у паплюженні виставки «Lend-lease. Зброя перемоги». ФОТО

Очільник МКІП звернувся до Нацполіції з проханням знайти тих, хто порізав та обмалював банери фотодокументальної виставки «Lend-lease. Зброя перемоги» на столичному Подолі.

Про це Олександр Ткаченко повідомив у Телеграмі.

 

"Не пройшло і двох місяців після того, як брав участь у відкритті виставки "Lend-lease. Зброя перемоги" на Подолі. А зараз читаю повідомлення (про це зокрема писав громадський активіст Олег Слабоспицький – ред.), що за цей час банери були 4 рази порізані та обмальовані.

Я розумію, що прихильники "руського миру", а точніше "руської війни" в Києві не сплять. Бо для них нагадування, що "Катюша" була на базі американського "Студебекера", а легендарна "полуторка" – копія "Форда", гірше смерті Сталіна. Російська пропаганда приховує, наскільки критичною була допомога союзників", - написав міністр.

 
фото: олег слабоспицький

Він наголосив, що обурений паплюженням пам'яті. "Звертаюся до Нацполіції. Знайдіть винних та притягніть їх до відповідальності", - закликав глава МКІП.

 
фото: олег слабоспицький

Ткаченко додав, що "наше завдання – постійно нагадувати правду про Другу світову. Саме для цього і була створена виставка "Lend-lease. Зброя перемоги".

 
фото: олег слабоспицький

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.