Спецпроект

У заповіднику «Бабин Яр» знищено інсталяцію шофара

На території Заповідника «Бабин Яр» знищено інсталяцію шофара (єврейського ритуального музичного інструменту), котрий був частиною меморіальної кампанії «СВІДОК», розробленої Українським кризовим медіа-центром до 75-х роковин трагедії у Бабиному Яру на замовлення Всесвітнього єврейського конгресу з лаконічним побажанням: «Це має бути щось надзвичайне».

Про знищення пише Ваад – Асоціація єврейських общин України.

 
фото: нестор воля

Ця інсталяція – частина проєкта-переможця у категорії Entertainment Lions for Music, де Україна завоювала свою першу бронзу на міжнародному фестивалі реклами "Каннські Леви" у 2017-му році.

Проєкт "Свідок" – нагадування про одну з найбільших глобальних трагедій ХХ століття.

Зворушливий і проникливий спів дітей з музикою символізують вітер, що став свідком страшних подій і нагадує нині сущим: життя перемагає, а пам'ять буде жити.

 
Фото: uacrisis.org та РС

За інформацією Радіо Свобода інсталяцію вперше представили восени 2016 року, коли уряд спільно з організацією Ukrainian Jewish Encounter провів концерт у меморіальному парку "Бабин Яр", вшановуючи пам'ять невинних 34 тисяч осіб, страчених у вересні 1941-го.

Автор музичного твору "Свідок" – один із провідних українських композиторів Святослав Луньов переконаний, що робота над цим проектом назавжди змінила всіх його учасників.


Як повідомив на сторінці у ФБ блогер Нестор Воля, роботи проводяться на замовлення Національного Історико-Меморіального Заповіднику "Бабин Яр".

Виконавець робіт – Благодійна Організація "Меморіал Голокосту "Бабин Яр".

Роботи ведуться під охороною від фірми "Гепард".

Дозвіл на проведення робіт, який був представлений блогеру охоронцями, датований вереснем 2020 року.

Чи узгоджено дії по знищенню інсталяції шофара з керівництвом Всесвітнього єврейського конгресу та іншими учасниками проєкту, не відомо.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.