IN MEMORIAM: помер правозахисник, учасник радянського дисидентського руху Сергій Ковальов

Російський правозахисник, учасник радянського дисидентського руху Сергій Ковальов помер у Москві у віці 91 рік

Про це стало відомо з колонки Євгена Захарова на сайті "Радіо Свобода".

 

Сергій Ковальов народився в Сумській області, в два роки його вивезли з України, але його мати була українкою, і він завжди цікавився подіями в Україні.

Зв'язки з Україною у нього були, як він висловлювався, "через табір" – він сидів разом з українцями, з багатьма товаришував, зокрема, з Євгеном Сверстюком, з яким листувався після звільнення. На засланні він був в селі Матросово, де до нього були Василь Стус та Зорян Попадюк.

Коли журналісти спитали про його ставлення до Померанчової революції в Україні в 2004 році, Сергій відповів: "Я трохи заздрю, але мені також приємно за моїх співвітчизників, я ж наполовину українець. Я впевнений, що те, що відбувається в Києві та інших великих містах України, – це перш за все протест проти звичаю влади маніпулювати громадянами. Це протест проти нахабних фальсифікацій, які були безсумнівні в цих виборах. Це, якщо хочете, боротьба за свою людську гідність. "Ми не бидло!" – ось яке гасло був головним".

Сергій Ковальов активно виступав проти російської агресії з 2014 року, при цьому, він був найрадикальнішим у своєму ставленні до російської влади і особисто до Путіна, якого він презирливо називав "підполковником". Його принциповість і моральні вимоги були вищої марки.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.