В Одесі знайшли шість нових ям із останками жертв НКВС

Біля Одеського аеропорту, де в 1937-1941 роках НКВС масово розстрілював ночами й таємно закопували тисячі громадян, знайдено шість нових розстрільних ям із останками жертв комуністичних репресій

Про це повідомив відомий одеський історик-дослідник Олександр Бабич на своїй сторінці в Фейсбуці, передає Укрінформ.

 

"По 6 кілометру (Овідіопольського шосе - ред.). На сьогодні, 9 серпня, виявлено 6 розстрільних ям. Ями йдуть із інтервалом в 1 метр і менше (шалена щільність). Залягання останків починається з 1 метра 60 см. Ями правильної форми. Копалися під кількість засуджених до розстрілу напередодні. Щуп показує, що останки лежать у кілька шарів", - зазначив Бабич.

Як уточнив дослідник, стратиграфія показує, що тіла розстріляних присипали мінімально на 20-30 см землею, а потім просто в яму починали засипати сміття. Потім звалище сміття навозилось шарами й зарівнювалось, аби приховати місце розстрілів.

За словами Бабича, робота дуже важка: бульдозером знімають метр щільного будівельного сміття, потім екскаватор акуратно робить траншею, а потім вже лопатою і щупом перевіряється дно на предмет наявності останків. Відразу після цього фіксуються краї ями, протоколюється все й закривається. Максимальна повага до вбитих і всього, що може нам розповісти страшну історію цих сталінських злочинів.

"За такої щільності залягання не зрозуміло навіть, коли буде закінчено ці роботи. Але ми зобов'язані повернути ці імена в історію міста й перепоховати їх по-людськи", - підсумував історик-дослідник.

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.