АНОНС: виставка "Південні морські ворота Східної Європи: (не)забутий спадок портових міст на Півдні України ХІІІ–ХV ст."

У Національному заповіднику «Софія Київська» 9 липня відбудеться відкриття міжнародного виставкового проєкту «Південні морські ворота Східної Європи: (не)забутий спадок портових міст на Півдні України ХІІІ–ХV ст.»

Як передає Укрінформ, про це повідомляє пресслужба МКІП у Телеграмі.

 

"В центрі уваги – Кримські генуезькі фортеці Кафа, Чембало і Солдая, молдовська фортеця Монкастро, Ілліче, татарські міста Великі Кучугури і Кінські Води. Виставка розкриває феномен Чорноморської торгівлі ХІІІ-ХV ст. між найвіддаленішими куточками Середземномор'я та країнами Східної Європи, Середньої Азії. Ключовими станціями цієї торгівлі були саме порти Північного Причорномор'я", - йдеться у повідомленні.

Зазначається, що більшість експонатів протягом останніх 80 років не була представлена в музейних експозиціях, тому майже не відома не лише широкому загалові, але й науковцям. Залучення оригінальних пам'яток епіграфіки, закладних будівельних плит із морського музею в м. Пельї в Італії – знакова подія в культурній дипломатії України та Італії.

Проєкт реалізовано за участю провідних українських та італійських музеїв.

Відкриття проєкту відбудеться о 14.00 у виставковій залі "Хлібня".

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.